Біосміття і «Make love, not war»

Ярослава Магучих та Ірина Фаріон

Стерненко, Ніцой, Фаріон та інші представники «цвіту нації» зацькували нашу спортсменку через обійми і спільну фотографію з російською стрибункою Марією Ласіцкене. А Міноборони пообіцяло Магучих жорстку розмову.

Хвиля помиїв на адресу Ярослави досягла свого піку у висловлюваннях екс-нардепа «Свободи» Ірини Фаріон, яка назвала нашу чемпіонку «біологічним сміттям» і закликала олімпійський комітет України повернути її медаль. При цьому Фаріон заявила, що «спорт і релігія – категорії політичні», що у Ярослави Магучих і їй подібних «абсолютно розмита мораль, і немає рубіконів у стосунках між людьми». І тому, на її думку, «війна у нас буде продовжуватися ще довго». Все це екс-нардеп говорила в ефірі з перекошеним від злості обличчям.

І як же контрастує з нею відкрита щира посмішка нашої чемпіонки, яка в аеропорту розповіла, що насамперед хоче побачити вдома свою маленьку хрещеницю, за якою дуже сумувала на Олімпіаді.

Що ми маємо в підсумку? А маємо протистояння ідеології злоби і ненависті із звичайною людяністю.

Ми не знаємо, чи є Ярослава воцерковленою християнкою, справа навіть не в цьому. Справа в тому, що ті, хто зараз її труїть, сформували в Україні віртуальну реальність ненависті, яку нав'язують нам усім. В ній той, хто прославляє країну, може в одну хвилину бути змішаний з брудом просто за те, що поставився до колеги по-людськи. В ній, щоб бути патріотом, не потрібно робити щось корисне для країни, достатньо сильніше за інших ненавидіти сусіда. В ній, щоб закінчити війну, треба бачити в опоненті не людину, а ворога.

У 60-х роках у США на хвилі антивоєнних виступів проти війни у В'єтнамі з'явилося гасло «Make love, not war» (з англ. — «Любіть, а не воюйте»), яке стало провісником її закінчення.

Жодна війна в історії не тривала вічно, неминуче закінчиться і конфлікт на Донбасі. І для того, щоб це нарешті сталося, нам варто пам'ятати американське гасло і брати приклад з тих, хто продукує людяність, а не ненависть.

Читайте також