Чому варфоломіївський «дранг нах остен» провалився

Патріарх Варфоломій

Вчора делегація УПЦ зустрілася в Предстоятелем Албанської Церкви. Напередодні наші архієреї в Чорногорії співслужили Патріарху та ієрархам Сербської Церкви. Цього ж дня митрополит Никодим співслужив архієреям Польської Церкви в Горлиці.

Влітку делегація УПЦ відвідувала Грузинський Патріархат, до цього – Єрусалимський. До України приїжджають архієреї Румунської Церкви, Антіохійського Патріархату, Церкви Чеських земель і Словаччини. Архієреї УПЦ служать у Болгарії і навіть у Греції і т.д.

Про що все це говорить? Та про те, що УПЦ, як і раніше, залишається частиною єдиної Церкви Христової, що її, як і раніше, підтримують в усіх Помісних Церквах. Наша Церква, наші архієреї, духовенство і миряни – як і раніше, невід’ємна частина світового Православ’я. А це означає, що кавалерійський наскок Фанара зі знищення УПЦ провалився. І використання військової термінології – зовсім не перебільшення. Всі дії патріарха Варфоломія останнього часу свідчать про одне – він спробував одним ударом підім’яти під себе Українську Православну Церкву, знищити її канонічний устрій. Такий собі «дранг нах остен» (натиск на Схід) на фанаріотський манер. А коли цей натиск не вдався – почав вести проти неї «позиційну війну», продавлюючи одне за іншим «визнання» ПЦУ в своїх васальних грецьких Церквах.

Рано чи пізно нинішній Константинопольський патріарх піде в інший світ. І, можливо, з його відходом ситуація в Православ’ї стане такою, якою вона і повинна бути в Церкві Христовій. Але до церковної історії патріарх Варфоломій вже вписав свої ганебні сторінки. І він залишиться в ній людиною, яка зруйнувала єдність Православ’я, людиною, яка розв’язала в ньому війну. Так, його напевно будуть пам’ятати. Але навряд чи кожен з нас мріє про таку пам’ять.

Читайте також