Західно-українські землі знаходяться під «окупацією»?

Зруйнована церква в Крилові. Г.Купріянович. 1938. Акція руйнування православних церков на Холмщині та Південному Підляшші. Фото: zn.ua

18 вересня відбулася незвичайна подія – на офіційній сторінці України в Твіттері з’явилася публікація, в якій приєднання західноукраїнських земель до Української РСР в 1939 році було названо «окупацією». Вірніше, Україна опублікувала «виправлений» твіт МЗС РФ про події 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія перейшла кордон з Польщею і зайняла землі Західної Білорусії та України. В українській публікації слова «визвольний похід» перекреслені і замінені словом «окупація». І це виглядає дуже ексцентрично, оскільки «окупованими» названі Тернопіль, Луцьк, Івано-Франківськ, Львів та інші українські міста, без яких ми не можемо уявити нашу країну, а також жителі цих міст, впевнені, теж. У 133-й статті Конституції України західноукраїнські області вказані як невід’ємна частина території нашої країни.

Під цією публікацією вже з’явилися сотні коментарів, у яких одне і те ж питання – якщо ці території були окуповані, то чи поверне їх Україна (яка є правонаступницею УРСР) «постраждалій» Польщі? І питання це виглядає логічно, але ми хотіли б поговорити зараз про інше – про становище православних на цих самих землях до «окупації», коли вони жили в складі Польщі. Чи була це життя щасливим і безтурботним?

З набуттям Польщею незалежності в 1918 році її влада почала справжню війну проти православ’я. Було знищено близько третини всіх православних храмів, сотні були переведені в католицтво. Були створені комітети з «навернення» православних у католицьку віру, рішення яких були обов’язковими для виконання всіма місцевими органами влади. Було взято курс на полонізацію, влада примушувала Церкву переходити на польську мову богослужінь, в Кременці була закрита духовна семінарія і т.д.

Так, у СРСР того часу ситуація була не кращою, Церкву гнали. Але, у всякому разі, там не змушували православних зраджувати свою віру і переходити в католицтво.

Як би там не було, заява про «окупацію» радянською Україною західноукраїнських територій виглядає дуже спірно. Безумовно, мотив публікації зрозумілий – потролити агресора. Але чомусь здається, ми в даному випадку потролити самих себе.

Читайте також