Притча: про смиренного і премудрого авву Афанасія

Фото: obodrenie.info

Авва Афанасій переписав на прекрасному пергаменті, який коштував вісімнадцять золотих монет, весь Старий і Новий Завіт. Одного разу якийсь брат прийшов до нього і, побачивши цю книгу, забрав її. У той же день авва Афанасій захотів її почитати. Виявивши зникнення, він зрозумів, що її взяв той брат, але не послав запитати його, побоюючись, як би той не додав до крадіжки брехні.

Тим часом брат відправився до сусіднього міста, щоб продати книгу, і запросив за неї шістнадцять золотих монет. Покупець сказав йому:

– Довір мені книгу, щоб я міг дізнатися, чи варта вона таких грошей, – і приніс книгу святому Афанасію зі словами:

– Отче, поглянь на цю книгу і скажи мені, чи повинен я, на твою думку, купити її за шістнадцять золотих монет? Чи варта вона цих грошей?

Авва Афанасій подивився і відповів:

– Так, це хороша книга. Вона коштує цих грошей.

Покупець відправився до брата і сказав йому:

– Ось твої гроші. Я показав книгу авві Афанасію. Той знайшов її прекрасною і вважає, що вона коштує не менше шістнадцяти монет.

Брат запитав:

– Це все, що він сказав тобі? Чи не додав він чогось ще?

– Ні, – відповів покупець, – більше ні слова.

– Добре, – сказав брат, – я передумав. Я більше не хочу продавати цю книгу.

І він поспішив до авви Афанасія і з плачем благав взяти свою книгу назад. Авва відмовився зі словами:

– Іди з миром, брате, я дарую її тобі.

Але брат відповів:

– Якщо ти не візьмеш її, я ніколи не матиму спокою.

Читайте також

Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі

Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.

Братства: мережева структура проти імперії

У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.

Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль

Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.