Притча: добрі та злі люди
Оточуючі можуть бути добрими чи поганими – це залежить від тебе самого. Фото: з відкритих джерел
Учитель з учнем відпочивали під розлогою кроною дерева на березі річки. День видався на славу: на небі – ні хмаринки, невидимі птахи виспівували на всі голоси; біля протилежного берега зрідка хлюпала дрібна рибка; на горизонті, у синій імлі, вимальовувалися обриси великого міста.
Лихий вершник, осадивши скакуна в тіні дерева, звернувся до старого:
– Старий, що за люди живуть в цьому місті? – він вказав нагайкою в сторону міста.
Старий, повернувшись, глянув знизу вгору на вершника і відповів питанням на питання:
– А які люди живуть в тому місті, з якого ти прямуєш?
– В останньому місті, як і всюди, де я зупинявся, живуть злі, непорядні люди...
– Даремно ти покинув ті місця, – похитав головою старий, – в цьому місті живуть такі самі...
Зі злістю хльоснувши по крупу коня нагайкою, вершник зірвався з місця і помчав у напрямку міста, залишаючи позаду себе клуби пилу.
Незабаром після від’їзду вершника до них підійшов подорожній похилого віку з торбинкою через плече. Привітавшись, він спустився до води, зачерпнув пригорщу і, напившись, сів поруч з відпочиваючими на березі.
– Підкажіть, люди добрі, чим примітне це місто, – він кивнув у бік будівель, що виднілися, – які в ньому люди проживають?
– А чим примітне місто, яке ти відвідував недавно? – в свою чергу запитав старий. – Що за люди населяють його?
– Я прожив у тому місті все життя. Це найпрекрасніше місце на землі, яке я ні за що не покинув би, якби не залишився один. Нестерпно існувати там, де кожна мить нагадує тобі про спочилих близьких... А люди, що оточували мене в тому місті, – найдобріші, чуйні. Навряд чи я коли-небудь зустріну таких.
– Тобі нема про що турбуватися, – старий поклав руку на плече мандрівника. – Саме такі люди проживають у цьому місті.
Коли, подякувавши за бесіду, подорожній продовжив свій шлях, учень запитав:
– Учитель, чому на одне і те ж питання ти дав дві різні відповіді?
– Річ у тім, сину мій. Так влаштоване життя: кожен знаходить собі в супутники таких людей, як сам.
Читайте також
Брудний палець Фоми у відкритій рані Христа
У Караваджо Христос Сам веде руку Фоми до Своєї рани. Він не відсторонюється від невір'я, а допускає апостола до хворого місця.
Як засновника Києво-Печерської лаври вигнали з Лаври
У 1069 році преподобного Антонія змусили залишити обитель, яку він сам і заснував. Він пішов до Чернігова і викопав там нову печеру.
Анатомія рейдерства: звідки виросло те, що ми бачимо зараз
Захоплення православних храмів здаються бідою останніх років. Але перша дата цієї історії – кінець вісімдесятих, і тоді ж склалася нинішня злочинна схема.
Сорок днів без вождя і духовне падіння народу
Іудеї чекали Мойсея сорок днів. Через сорок один втратили терпіння – і заплатили за це власним золотом.
Чому ми читаємо Біблію очима американських протестантів?
Купуючи просвітницькі книжки про створення світу, ми навіть не підозрюємо, що під їхньою обкладинкою ховаються аргументи західних протестантів минулого століття.
Унікальний козацький собор у Самарі та його інженерний секрет
Дерев'яний Троїцький собор побудували без металу. Як унікальний козацький храм пережив імперії і чому його архітектура рятує нас сьогодні.