Притча: добрі та злі люди
Оточуючі можуть бути добрими чи поганими – це залежить від тебе самого. Фото: з відкритих джерел
Учитель з учнем відпочивали під розлогою кроною дерева на березі річки. День видався на славу: на небі – ні хмаринки, невидимі птахи виспівували на всі голоси; біля протилежного берега зрідка хлюпала дрібна рибка; на горизонті, у синій імлі, вимальовувалися обриси великого міста.
Лихий вершник, осадивши скакуна в тіні дерева, звернувся до старого:
– Старий, що за люди живуть в цьому місті? – він вказав нагайкою в сторону міста.
Старий, повернувшись, глянув знизу вгору на вершника і відповів питанням на питання:
– А які люди живуть в тому місті, з якого ти прямуєш?
– В останньому місті, як і всюди, де я зупинявся, живуть злі, непорядні люди...
– Даремно ти покинув ті місця, – похитав головою старий, – в цьому місті живуть такі самі...
Зі злістю хльоснувши по крупу коня нагайкою, вершник зірвався з місця і помчав у напрямку міста, залишаючи позаду себе клуби пилу.
Незабаром після від’їзду вершника до них підійшов подорожній похилого віку з торбинкою через плече. Привітавшись, він спустився до води, зачерпнув пригорщу і, напившись, сів поруч з відпочиваючими на березі.
– Підкажіть, люди добрі, чим примітне це місто, – він кивнув у бік будівель, що виднілися, – які в ньому люди проживають?
– А чим примітне місто, яке ти відвідував недавно? – в свою чергу запитав старий. – Що за люди населяють його?
– Я прожив у тому місті все життя. Це найпрекрасніше місце на землі, яке я ні за що не покинув би, якби не залишився один. Нестерпно існувати там, де кожна мить нагадує тобі про спочилих близьких... А люди, що оточували мене в тому місті, – найдобріші, чуйні. Навряд чи я коли-небудь зустріну таких.
– Тобі нема про що турбуватися, – старий поклав руку на плече мандрівника. – Саме такі люди проживають у цьому місті.
Коли, подякувавши за бесіду, подорожній продовжив свій шлях, учень запитав:
– Учитель, чому на одне і те ж питання ти дав дві різні відповіді?
– Річ у тім, сину мій. Так влаштоване життя: кожен знаходить собі в супутники таких людей, як сам.
Читайте також
Ченці, що випередили прогрес на 300 років
Опис майна, складений королівськими чиновниками у XVI столітті, свідчить про те, що мовчальники створили першу промислову мережу в Європі.
Нерукотворний собор Баха
Бах поховав десятьох своїх дітей, був змушений терпіти принизливі тяжби з магістратом і наприкінці життя осліп. Але він встиг збудувати храм, який неможливо зруйнувати.
Подільський ковчег серед чумної катастрофи
У середині XVII століття Київ опинився в епіцентрі епідемії та війни. Судові книги й літописи розповідають, як городяни рятувалися в зачинених будинках.
Змова проти винахідника нот
Винахід, що врятував церковну музику від забуття, коштував його автору цькування та вигнання. Відновлюємо перебіг цієї справи за документами XI століття.
Право на вічний спокій
Античний Рим безжально стирав імена мільйонів простих людей після смерті. Християни здійснили неймовірний переворот, повернувши людині духовну гідність.
Таємний подвиг візантійського підпілля
Хрестоматійні підручники зводять іконоборство до суперечок богословів у Константинополі. Але справжня драма розгорталася в глухих селах.