Притча: добрі та злі люди

Оточуючі можуть бути добрими чи поганими – це залежить від тебе самого. Фото: з відкритих джерел

Оточуючі можуть бути добрими чи поганими – це залежить від тебе самого. Фото: з відкритих джерел

Учитель з учнем відпочивали під розлогою кроною дерева на березі річки. День видався на славу: на небі – ні хмаринки, невидимі птахи виспівували на всі голоси; біля протилежного берега зрідка хлюпала дрібна рибка; на горизонті, у синій імлі, вимальовувалися обриси великого міста.

Лихий вершник, осадивши скакуна в тіні дерева, звернувся до старого:

– Старий, що за люди живуть в цьому місті? – він вказав нагайкою в сторону міста.

Старий, повернувшись, глянув знизу вгору на вершника і відповів питанням на питання:

– А які люди живуть в тому місті, з якого ти прямуєш?

– В останньому місті, як і всюди, де я зупинявся, живуть злі, непорядні люди...

– Даремно ти покинув ті місця, – похитав головою старий, – в цьому місті живуть такі самі...

Зі злістю хльоснувши по крупу коня нагайкою, вершник зірвався з місця і помчав у напрямку міста, залишаючи позаду себе клуби пилу.

Незабаром після від’їзду вершника до них підійшов подорожній похилого віку з торбинкою через плече. Привітавшись, він спустився до води, зачерпнув пригорщу і, напившись, сів поруч з відпочиваючими на березі.

– Підкажіть, люди добрі, чим примітне це місто, – він кивнув у бік будівель, що виднілися, – які в ньому люди проживають?

– А чим примітне місто, яке ти відвідував недавно? – в свою чергу запитав старий. – Що за люди населяють його?

– Я прожив у тому місті все життя. Це найпрекрасніше місце на землі, яке я ні за що не покинув би, якби не залишився один. Нестерпно існувати там, де кожна мить нагадує тобі про спочилих близьких... А люди, що оточували мене в тому місті, – найдобріші, чуйні. Навряд чи я коли-небудь зустріну таких.

– Тобі нема про що турбуватися, – старий поклав руку на плече мандрівника. – Саме такі люди проживають у цьому місті.

Коли, подякувавши за бесіду, подорожній продовжив свій шлях, учень запитав:

– Учитель, чому на одне і те ж питання ти дав дві різні відповіді?

– Річ у тім, сину мій. Так влаштоване життя: кожен знаходить собі в супутники таких людей, як сам.

Людина перед лицем стихії

​Самотня постать на березі здається нікчемно малою перед водною стихією, але саме вона постає перед Творцем.

Таємниці Голгофи у світлі археології

Завіса віків приховує реальні події IV століття. Археологія та давні тексти відображають справжній шлях великої християнської святині.

Запорожці на захисті гнаної віри

Історія про те, як козаки піднімали шаблі, заступаючись за принижених батюшок і, водночас, – дебоширили в храмах.

Фальсифікат у фундаменті Могилянки

Історики століттями переповідали красиву легенду про щедрий дар меценатки. Однак архівні документи малюють зовсім іншу картину цієї події.

Богослов'я стоптаних черевиків

В експозиції нідерландського музею можна побачити полотно зі старими черевиками, за якими криється пам'ять про просту людину.

Будні та праця лаврської братії

Ми звикли бачити Печерський монастир таким, яким він постає на парадних листівках. Архівні справи XIX століття повертають нас до земної прози чернечого побуту.