Якщо Філарет прийняв розкольників з Греції, то вони тепер канонічні?

«Архієрейський собор» УПЦ КП. Фото: twitter

Коли в жовтні 2018 р. Синод Фанара «реабілітував» Філарета як канонічного архієрея і назвав його «колишнім митрополитом Київським» (хоча в 1997 році погодився з його відлученням від Церкви), багато хто говорив, що в Константинопольському патріархаті відкривають скриньку Пандори. Адже майже в кожній Помісній Церкві є свої розкольницькі формування, десь більш численні, десь – зовсім маргінальні. Створення прецеденту по «узаконення» одних, обов’язково викликає питання – а чим «гірші» інші?

23 жовтня Філарет прийняв у свій Київський патріархат структуру старостильного розколу з Греції на чолі з «митрополитом» Авксентієм. УПЦ КП «виросла» відразу на 70 «священиків», 50 «ченців» і 10 монастирів. Число парафій не вказується, але навряд чи воно набагато менше, ніж число «священиків».

І тут виникають питання.

1. Якщо Філарет – канонічний єпископ, відповідно, всі, кого він приймає в свою структуру, теж мають вважатися канонічними. У всякому разі, Фанаром і всіма Церквами, що визнали ПЦУ, тобто і Елладською.

2. Єпіфаній називає Філарета членом ПЦУ. Ніяких заборон по відношенню до нього немає. Значить, Думенко несе повну відповідальність за всі дії «почесного». А тому зобов’язаний відзвітувати перед «друзями-греками», чому його архієрей приймає до себе грецьких розкольників.

3. Найголовніше питання – а чи є зараз з точки зору профанаріотського православ’я розкольники? Або тепер кожен, хто надів панагію – єпископ?

Рішення Фанара 2018 року назвати «мужиків у рясах» священнослужителями – це вірус, запущений у церковний організм. Якщо раніше віруючі чітко розуміли – ось кордони Церкви, а все інше – обман, то зараз, «завдяки» Константинополю, багато з них розгублені, межі Церкви для них стають розмитими.

А тому, дивлячись на те, що відбувається останнім часом, нам особливо важливо триматися канонічної Церкви, заснованої Христом.

Читайте також

Про порожнечу в захопленому черкаському соборі на Покрову

Очікування: собор, названий у ПЦУ «гарнізонним», у таке подвійне свято має бути заповнений вщерть молитовним народом. Реальність: у величезному храмі стоїть від сили 20 осіб.