Сегодня день памяти Митрополита Киевского и Галицкого Константина (Дьяков)
Могила митрополита Константина
Уважаемые участники группы. Чтобы меня голословно не обвиняли в односторонней прокоммунистической позиции в трактовке нашей общей и порою трагической Истории, я нарушу джентльменскую договорённость в нашем Худсовете не публиковать больше одного поста одного автора в день и опубликую сегодня ещё этот текст.
Как объективный ни антисоветский и ни просоветский Летописец Эпохи.
Советская власть и ее репрессивные органы ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ унесла жизни миллионов граждан нашей страны. Самых лучших, самых образованных, ученых и медиков, философов и поэтов, творческую интеллигенцию, буржуазию, крестьянство и священнослужителей. В годы Большого Террора были репрессированы все епископы, муллы, ксендзы, раввины, абсолютное большинство священников и монахов расстреляны или отправлены в лагеря, храмы были или взорваны или переоборудованы в склады, монастыри - в колонии и психиатрические и тубдиспансеры.
Но трагическое событие, произошедшее 10 ноября 1937 года в Лукьяновской тюрьме даже для того кровавого и жестокого времени Молоха было из ряда вон выходящим. ГПУ даже проводило внутреннее расследование и наказали виновных, следователя, дознавателя и тюремного врача понизили в должностях.
Во время допроса с пристрастием скончался арестованный по делу о «контрреволюционном заговоре церковников» Митрополит Киевский и Галицкий Константин (Дьяков). Высший церковный иерарх Украины в то время.
Реабилитирован в 1956 за отсутствием состава преступления.
Похоронен в общей могиле на Лукьяновском кладбище, куда по ночам почти ежедневно свозили тела расстрелянных в Лукьяновской тюрьме заключённых.
Канонизирован Украинской Православной Церковью как Священномученик Константин Киевский. Сегодня отмечается день его памяти.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.