Старець Гавриїл Карейський: «Вивчайте історію та думайте»
Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ
– Герондо, папа Серафим поставив нам складне питання про церковне життя: що було б, якби зараз були живі колливади*, чи в наш час був би живий преподобний Паїсій Святогорець?
– Що б робив Паїсій Святогорець зараз? Так, ми знаємо свідчення на Афоні, досі живі люди, які розмовляли з ним. Ось, наприклад, я розповім вам. Одного разу отець Никодим Пілатес пішов до отця Паїсія і сказав йому: «Геронда, тебе засуджують як екуменіста». Старець Паїсій аж здійнявся: «Я екуменіст!?» Це було ще у Ставронікіті. Отець Досифей мені розповів, а йому розповідав сам отець Никодим Пілатес.
А що б робили зараз колливади? Знаєте, зараз дуже цікавий час. Такі ж скандальні часи настали, як були за часів колливадів. Насправді історична епоха дуже схожа.
Про колливадів загалом небагато людям відомо. І багато хто не знає, що в той час отці, які були по інший бік від колливадів, протистояли їм, у своїй ворожнечі дійшли до того, що вбили кількох людей. Це, звісно, не афішується. І тоді колливади зібралися у келії святого Никодима Святогірця. На цих зборах були присутні багато теперішніх святих: святий Никодим Святогорець, преподобний Афанасій Парійський та інші старці. І вони вирішили так: що коли ця війна чи ворожнеча дійшла вже до вбивства – справа погана. Ми за наші життя не боїмося, ми готові ними пожертвувати, але щоб не допустити на Афоні таких злочинів – ми йдемо зі Святої Гори. І вони пішли.
Старці оселилися на Кікладських островах і врятували багато островів від католицької експансії.
Історія нас вчить, що по-людськи це було не справедливо, але Промислом Божим виявилося, що це вигнання принесло велику користь, це стало благом для грецького народу.
Тож вивчайте епоху колливадів і думайте.
Сучасний нам святий старець Амвросій казав, що найближчим часом 2 мільйони греків загинуть. Але він не сказав, від чого. Що це може бути, окрім вакцин? Жінки вбивають своїх ненароджених дітей і клітини цих убитих дітей використовують у вакцинах – це великий гріх.
Так, нам зараз погано, і буде ще гірше, якщо не покаємось. Ключ до всього – покаяння. Бог наш не може простити нас насильно, без нашого покаяння. Це неможливо. Для отримання прощення ми маємо виявити свою волю.
Наведу вам як приклад ніневітян, мешканців міста Ніневії, які стали прикладом для всього стародавнього світу. Вони всім містом щиро покаялися, наклали на себе піст, і навіть худобу змусили поститися. І що Бог міг відповісти їм на це? Звичайно, він помилував їх і не зруйнував міста.
І ось що ще вам скажу. Господь говорить у Євангелії: «Дерево пізнається від плодів». Погане дерево не може давати гарного плоду. Так само пізнається і людина. Скажи мені, ось якщо ти людина Божа, адже ми даємо волю навіть тваринам, чому ти робиш щеплення насильно? Ти виганяєш мене з роботи, і тобі навіть не важливо, що можливо я покінчу життя самогубством? Це що, людина Божа так робить?
Запам’ятайте, що без покаяння Бог рятувати нас не буде.
І ще нагадаю вам одне місце з Писання. Коли перед потопом Господь зійшов на землю, Він сказав: «Не може Мій Дух перебувати в цих людях. Зане суть плоть». Що це означає, «зане суть плоть»? Значить – вони стали лише тілом, втратили дух. І якщо тоді Він сказав такі слова, то що б зараз Він сказав про нас, про наше осатаніле суспільство?
Жителі Содому та Гоморри, яких Господь просто спалив як комах, вони були не просто безбожниками, а у крайньому ступені безбожниками. Содоміти чинили страшні гріхи, але не узаконювали їх. А ми зараз узаконюємо гріх. Такого ще не було в історії людства.
За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон
Читайте також
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.
Лагідність – це не слабкість
Ми звикли плутати лагідність із безхребетністю. А в Євангелії цим словом називали прирученого бойового коня — величезну силу, приборкану вуздечкою.
Депресія, яка накриває навіть святих
Ми звикли бачити на іконах безтурботні посмішки подвижників. Але один з найглибших інтелектуалів Церкви роками не міг вийти з кімнати через паралізуючу тугу.
Святий, над яким сміялася вся столиця
Сто років тому людину, яку нині шанують як святого, освічена публіка вважала посміховиськом. Про те, як праведний Іоанн Кронштадтський відповідав на гоузування, варто знати кожному, хто вступає в суперечку про віру.
Час погасити світло в передпокої
Ми занадто звикли ховати втому за маскою сильної людини. Справжня зустріч із Богом починається там, де більше немає сил прикидатися.
Таємниця молитви «Царю Небесний» і сила людської волі
Богословський розбір давніх слов'янських смислів і грецьких термінів. Відкриваємо для себе справжнє значення заклику до Бога в повсякденній метушні та шумі.