Притча: який гріх страшніший – вбивство, блуд чи пияцтво?

Вино – причина багатьох гріхів. Фото: depositphotos.com

У Єгипті жив один пустельник-чернець. І от біс після багаторічної боротьби з ним пообіцяв, що не буде його більше пригнічувати ніякими спокусами, тільки б він зробив один який-небудь гріх із трьох. Він запропонував наступні три гріхи: вбивство, блуд і пияцтво.

– Зроби, – говорив він, – який-небудь один із них: або людину вбий, або поблуди, або один раз напийся – і далі ти будеш у мирі, і після цього я вже не буду тебе спокушати ніякими спокусами.

Пустельник той же подумав про себе так: «Людину вбити страшно, тому що це є і саме по собі велике зло, і заслуговує смертної кари як зао Божим судом, так і за цивільним. Вчинити розпусту, сором, погубити бережену до того чистоту тіла – шкода, і мерзенно осквернитися тому, хто не пізнав ще цієї скверни. Упитися ж один раз, здається, невеликий гріх, бо людина скоро тверезіє після сну. Отже, піду я, наріжуся, щоб біс більше не гнітив мене, і мирно я буду жити в пустелі».

І ось, взявши своє рукоділля, пішов у місто, продав його, ввійшов у корчму і налигався. За сатанинською дією трапилося йому розмовляти з якоюсь безсоромною перелюбницею. Будучи звабленим, він упав із нею. Коли він здійснював із нею гріх, прийшов чоловік тієї жінки і, заставши грішника з дружиною, почав його бити, а він, оговтавшись, почав битися з тим чоловіком і, здолавши його, вбив.

Таким чином, той пустельник зробив всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав із пиятики. Яких гріхів він тверезий боявся і гребував ними, ті він сміливо скоїв п'яний і через це згубив свої багаторічні труди. Хіба тільки потім істинним покаянням він зміг знову знайти їх, бо милосердям Божим людині, яка істинно кається, повертаються її колишні заслуги, які вона погубила гріхопадінням.

Труди святителя Димитрія Ростовського

Читайте також

Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара

Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.

Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть

Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.

Червоний терор в Україні: як більшовики грабували і осквернювали храми

За сухими протоколами ГубНК про «лом срібла» приховано систему свідомого блюзнірства. Вивчимо документальну хроніку 1919–22 років.

Святі врата: єдиний свідок, якому не ставлять запитань

Все навколо горіло, але цей надбрамний храм вистояв. Чому — не знає ніхто.

Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо

Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.

Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати

Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.