Притча: який гріх страшніший – вбивство, блуд чи пияцтво?

Вино – причина багатьох гріхів. Фото: depositphotos.com

У Єгипті жив один пустельник-чернець. І от біс після багаторічної боротьби з ним пообіцяв, що не буде його більше пригнічувати ніякими спокусами, тільки б він зробив один який-небудь гріх із трьох. Він запропонував наступні три гріхи: вбивство, блуд і пияцтво.

– Зроби, – говорив він, – який-небудь один із них: або людину вбий, або поблуди, або один раз напийся – і далі ти будеш у мирі, і після цього я вже не буду тебе спокушати ніякими спокусами.

Пустельник той же подумав про себе так: «Людину вбити страшно, тому що це є і саме по собі велике зло, і заслуговує смертної кари як зао Божим судом, так і за цивільним. Вчинити розпусту, сором, погубити бережену до того чистоту тіла – шкода, і мерзенно осквернитися тому, хто не пізнав ще цієї скверни. Упитися ж один раз, здається, невеликий гріх, бо людина скоро тверезіє після сну. Отже, піду я, наріжуся, щоб біс більше не гнітив мене, і мирно я буду жити в пустелі».

І ось, взявши своє рукоділля, пішов у місто, продав його, ввійшов у корчму і налигався. За сатанинською дією трапилося йому розмовляти з якоюсь безсоромною перелюбницею. Будучи звабленим, він упав із нею. Коли він здійснював із нею гріх, прийшов чоловік тієї жінки і, заставши грішника з дружиною, почав його бити, а він, оговтавшись, почав битися з тим чоловіком і, здолавши його, вбив.

Таким чином, той пустельник зробив всі три гріхи: блуд і вбивство, а почав із пиятики. Яких гріхів він тверезий боявся і гребував ними, ті він сміливо скоїв п'яний і через це згубив свої багаторічні труди. Хіба тільки потім істинним покаянням він зміг знову знайти їх, бо милосердям Божим людині, яка істинно кається, повертаються її колишні заслуги, які вона погубила гріхопадінням.

Труди святителя Димитрія Ростовського

Читайте також

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.

Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років

За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.