Дороті Лі Сеєрс – невідомий нам друг «Інклінгів»

Дороті Лі Сеєрс. Фото: з відкритих джерел

17 грудня 1957 року померла Дороті Лі Сеєрс, всесвітньо відома християнська письменниця. Проте у нас вона не так широко відома, і це непорозуміння добре б виправити.

Православному читачеві добре відомі такі імена, як Д.Толкін, К. Льюїс і Г. Честертон. Але до цих славних прізвищ потрібно додати ще одне ім'я, хоч і малознайоме, але не менш вагоме і значуще в християнській англійській літературі. Дороті Лі Сеєрс – всесвітньо відома авторка популярних детективів, християнська мислителька, драматургиня, перекладачка, перша жінка, що отримала в Оксфорді науковий ступінь. Народившись в сім'ї англіканського священника, Дороті змалку вважалась незвичайною дитиною. З шести років вона сама вирішила вивчати латину. Самостійно навчилася грати на роялі. Маючи лише 15 років від народження, вона писала філософські моралістичні листи своїй кузині.

Дороті Лі Сеєрс – всесвітньо відома авторка популярних детективів, християнська мислителька, драматургиня, перекладачка, перша жінка, що отримала в Оксфорді науковий ступінь.

Після закінчення Оксфорду Дороті Лі Сеєрс написала 12 детективних романів, які принесли їй всесвітню славу. Тоді ж вона разом з Г. Честертоном та А. Крісті створила детективний клуб, який набув надзвичайну популярність. Дороті входила до літературного гуртка «Інклінгів», англійських християнських письменників та мислителів, що збиралися в Оксфорді. Душею і серцем цієї спільноти були письменники К.Льюїс і Д. Толкін.

Розпочавши читати книги Сеєрс, важко зупинитись, бо це передусім дуже добра література, а потім вже – непогані детективи. Її мова елегантна, філігранна та дуже колоритна. Детективні романи Сеєрс «ідеалістичні», вони «розважаючи повчають», однак при цьому зовсім не зводяться лише до моралі. Художні роботи Д.Сеєрс цільні анітрохи не менше, ніж «Володар кілець» Д. Толкіна. Вони ретельно продумані та блискуче написані. Секрет цієї цільності – у творчому методі, філософії та богослов'ї автора. Романи Сеєрс діють як проповідь, оживляючи євангельські смисли на прикладах повсякденного життя.

Дороті намагалась наблизити євангельські сюжети до глядача та слухача, змусити їх звучати сучасно та злободенно. Деякі з її героїв навіть розмовляли на «кокні» – мовою лондонського простого люду.

На початку 40-х років Д.Сеєрс пише цикл з 12 радіоспектаклів для Бі-бі-сі під назвою «Людина, народжена на Царство», де робить сміливу на ті часи спробу перекласти Євангеліє на повсякденну мову. Цей проєкт викликав суперечливу реакцію – у всіх своїх релігійних п'єсах Дороті намагалась наблизити євангельські сюжети до глядача та слухача, змусити їх звучати сучасно і злободенно. Деякі з її героїв навіть розмовляли на «кокні» – мовою лондонського простого люду. Комусь це наближення здавалося святотатством. Проте чимало християн високо оцінили проповідницьку силу цих п'єс, що досі не втратили своєї актуальності.

Тоді ж Сеєрс пише філософські та богословські роботи про природу творчості, християнську догматику та проблеми виховання. Вона вважала, що міркувати про Бога має право не лише богослов, а й письменник, використовуючи при цьому як матеріал для своїх міркувань не духовні, а літературні та творчі матерії. Цій темі Дороті присвятила свою апологетичну книгу «Розум Творця» (1941).

Сеєрс багато писала про те, як важливо пам'ятати про реальність євангельських подій не стільки в плані їхньої історичності, скільки саме в плані втіленості, близькості до нашого досвіду та співвіднесеності з нами.

Якщо Трійця – не далека від життя абстракція, а те, що належить до благодатного досвіду кожного християнина, то тринітарне богослов'я можна вивчати за аналогією з творчим процесом. У будь-якому літературному та драматичному творі, за Сеєрс, також виділяються три початки:

отець – творча ідея, яка є початком творіння;
син – його образи, мова, стиль і дія, тобто матеріальне наповнення, як втілення ідеї;
дух – почуття, які вкладає у свій твір автор і які він розбуджує у читачі.

Сеєрс багато писала про те, як важливо пам'ятати про реальність євангельських подій не стільки в плані їхньої історичності, скільки саме в плані втіленості, близькості до нашого досвіду та співвіднесеності з нами. Свого часу Д. Сеєрс хотіли дати науковий ступінь доктора богослов'я, але вона відмовилась, збентежено намагаючись пояснити церковним ієрархам, що заради впливу проповіді вона має залишатися суто приватною особою.

Досі цей переклад «Божественної комедії» Данте вважається одним з найкращих. К. Льюїс і Д. Толкін захоплювалися Дороті та були її найкращими друзями.

У 1944 р. Сеєрс почала перекладати «Божественну комедію» Данте (в Оксфорді за тридцять років до цього вона збиралася стати фахівцем з романських мов). До кінця 1957 року вона переклала дві частини твору цілком і ще частину «Раю», не встигнувши зробити переклад тринадцяти пісень. Досі цей переклад вважається одним із найкращих. К. Льюїс і Д. Толкін захоплювалися Дороті та були її найкращими друзями.

17 грудня 1957 р. Д. Сеєрс, повернувшись із Лондона, раптово померла від серцевої недостатності. На той час вона овдовіла, її дорослий син жив окремо, а в будинку були лише кішки. 13 червня 1993 р., коли від дня її народження минуло сто років, у містечку, де жила письменниця з кінця 1920-х рр., відкрили пам'ятник: Дороті йде, а біля її ноги – кішка. Скульптор зобразив цілком конкретну кішку, яку письменниця врятувала під час одного зі страшних бомбардувань Другої світової війни.

Коли лондонцям у ті скудні роки запропонували підгодовувати мешканців зоологічного саду, Д. Сеєрс обрала дикобраза, хоча не забувала й про інших звірів. Крім того, в неї жила свиня на ім'я Фамарь. Наталія Трауберг, перекладач книг Сеєрс, писала про те, що в Дороті поєднувалися властивості, які цей світ одну одній протиставляє: палкість пророка та ексцентричний гумор, жіночий жаль та чоловіча сила.

Літературна творчість цієї англійської письменниці може стати добрим та корисним відкриттям для всіх любителів англійської християнської літератури.

Читайте також