Притча: преподобний Амвросій Оптинський про скупість

Преподобний Амвросій Оптинський. Фото: azbyka.ru

Запитав один чоловік у старця Амвросія Оптинського:

– Що мені робити? Скуплюся я, отче.

– Почни віддавати спочатку те, що тобі не потрібно. Потім будеш в змозі давати більше, навіть позбавивши себе потрібного. І настане день, коли ти будеш готовий віддати все, що маєш, – відповів старець і розповів таку притчу:

Один мандрівник прийшов до села та став просити милостиню. Спочатку він звернувся до скупої жінки – і та віддала йому стару хустку. Інша не пошкодувала для мандрівника багато добрих речей. Тільки пішов він від них, як спалахнула пожежа і все згоріло. Мандрівник поспішив повернутись і віддав погорільцям все, що отримав: тій, що багато дала, багато й повернув, а скупій віддав тільки її рвану хустку.

Читайте також

Святий проти системи: фільм «Таємне життя» Терренса Маліка

Історія австрійського фермера, який відмовив Гітлеру і зійшов на ешафот, повторюючи подвиг Іоанна Хрестителя. Чому голос совісті важливіший за інстинкт самозбереження.

Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи

Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.

Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква

Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.

Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї

Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».

Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»

Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.

Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати

Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.