Об образовании Патриаршего Экзархата Африки
РПЦ приняла под свой омофор клириков Александрийской Церкви
Только Святая Церковь есть Христова Церковь, но бытие Святой Церкви есть тайна, нам не до конца открытая. Мы не можем, сейчас ясно и явно видеть Тело Христово, мы можем утверждать, что для того, чтобы быть в Церкви, надо быть в Истине, но кто именно в данный момент состоит и кто не состоит в ней, - мы не знаем. Поэтому Господь и сказал: "Не выдергивайте на поле плевел, чтобы вместе с ними не выдергивать пшеницу". Это надо понимать, в первую очередь, в том смысле, что сейчас я, ты, он или она, т.е. мы все - пшеница, а через час и я, и ты и он может стать плевелом! Это касается любого члена Церкви - от мирянина до патриарха.
Поэтому Церковь ждет, увещевает, долготерпит, опять ждет.
Но, наступает и "момент истины", когда божественная справедливость, которая то же есть любовь, становится скальпелем, который вырезает и отсекает поражённые органы, чтоб не погибли другие.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.