Притча: так буде не завжди
Так буде не завжди. Фото: HandHobby.ru
Це було за часів гонінь на християн. В одному селищі жила християнська родина. Батькові важко було прогодувати дружину та маленьких дітлахів, хоч він і працював не покладаючи рук. Але весь свій смуток він поклав на Господа і вірив, що колись усе зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і сім'ю підбадьорити, написав батько на дощечці слова: «ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ». І повісив напис на видному місці в домі.
Минули роки гонінь, і настав час достатку та свободи. Виросли діти, з'явились онуки. Зібралися вони за багато накритим столом у батьківському будинку. Помолилися, подякувавши Господу за послані дари.
Старший син раптом помітив стару табличку.
– Давай знімемо, – каже батькові, – так не хочеться згадувати про ті тяжкі часи. Адже тепер усе позаду.
– Ні, діти мої, нехай висить. Пам'ятайте, що й ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І навчайте цьому своїх дітей. Треба вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – дякую за випробування. Легко тобі живеться – дякую за достаток. Лише той уміє бути вдячним, хто завжди пам'ятає про вічність.
Читайте також
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.
Як ченці рятували античність, стиснувши зуби та пера
Платона, Галена і язичницьку граматику крізь руїни Рима пронесли ченці – при світлі лампи, з обмороженими пальцями, під гул війни за стіною.
Заміське селище, де неміч перестала бути вироком
Антична культура високо цінувала громадянську спроможність, відсуваючи немічних на узбіччя суспільного життя. Християнський проєкт у Каппадокії змінив цей підхід.
Що залишилося від Булгакова на Андріївському узвозі?
Демонтаж пам'ятника письменнику не стирає пам'яті про нього та його творчість, пронизану християнським змістом.
Одна літера не вирішить суперечку про святого Іллю Муромця
У Ближніх печерах Лаври біля мощей преподобного Іллі змінили табличку. Зміною однієї літери намагаються вирішити віковий спір про святого богатиря.
Брудний палець Фоми у відкритій рані Христа
У Караваджо Христос Сам веде руку Фоми до Своєї рани. Він не відсторонюється від невір'я, а допускає апостола до хворого місця.