Притча: так буде не завжди

Так буде не завжди. Фото: HandHobby.ru

Це було за часів гонінь на християн. В одному селищі жила християнська родина. Батькові важко було прогодувати дружину та маленьких дітлахів, хоч він і працював не покладаючи рук. Але весь свій смуток він поклав на Господа і вірив, що колись усе зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і сім'ю підбадьорити, написав батько на дощечці слова: «ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ». І повісив напис на видному місці в домі.

Минули роки гонінь, і настав час достатку та свободи. Виросли діти, з'явились онуки. Зібралися вони за багато накритим столом у батьківському будинку. Помолилися, подякувавши Господу за послані дари.

Старший син раптом помітив стару табличку.

– Давай знімемо, – каже батькові, – так не хочеться згадувати про ті тяжкі часи. Адже тепер усе позаду.

– Ні, діти мої, нехай висить. Пам'ятайте, що й ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І навчайте цьому своїх дітей. Треба вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – дякую за випробування. Легко тобі живеться – дякую за достаток. Лише той уміє бути вдячним, хто завжди пам'ятає про вічність.

Читайте також

Притча: Про сина шевця

Різдвяна притча про чудо, милосердя та віру.

«Пікасо́»: втрата друга та подолання спокуси

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 20

По краєчку, по самому по краю

Різдвяна розповідь.

Фільм «Капітан Фантастік»: чи правильно ми виховуємо дітей

У цьому фільмі ставляться непрості питання про виховання дітей: кого ми з них робимо, до чого їх готуємо? А ще про вміння визнавати помилки та робити вибір.

Притча: Візит до багатого колекціонера

Коротка притча про важливість правильно розставлених акцентів.

Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський

Він прийняв священний сан досить пізно, у 49 років, а його святительське служіння проходило у непрості 1930-ті роки. Але всього цього могло й не бути...