Притча: так буде не завжди
Так буде не завжди. Фото: HandHobby.ru
Це було за часів гонінь на християн. В одному селищі жила християнська родина. Батькові важко було прогодувати дружину та маленьких дітлахів, хоч він і працював не покладаючи рук. Але весь свій смуток він поклав на Господа і вірив, що колись усе зміниться на краще. Якось, щоб і себе, і сім'ю підбадьорити, написав батько на дощечці слова: «ТАК БУДЕ НЕ ЗАВЖДИ». І повісив напис на видному місці в домі.
Минули роки гонінь, і настав час достатку та свободи. Виросли діти, з'явились онуки. Зібралися вони за багато накритим столом у батьківському будинку. Помолилися, подякувавши Господу за послані дари.
Старший син раптом помітив стару табличку.
– Давай знімемо, – каже батькові, – так не хочеться згадувати про ті тяжкі часи. Адже тепер усе позаду.
– Ні, діти мої, нехай висить. Пам'ятайте, що й ТАК теж буде НЕ ЗАВЖДИ. І навчайте цьому своїх дітей. Треба вміти за все дякувати Господу. Тяжкий час – дякую за випробування. Легко тобі живеться – дякую за достаток. Лише той уміє бути вдячним, хто завжди пам'ятає про вічність.
Читайте також
Коли слова закінчуються, починається Бах
«Страсті за Матфеєм» – це три години повільного переживання болю поруч із Христом.
Закриття Лаври довідкою про протікаючий дах
У березні 1961 року до воріт Києво-Печерської лаври замість машини з автоматниками приїхала комісія з охорони пам'яток.
Папірус розміром з візитку: як Гарвард придбав підробку з гаража
18 вересня 2012 року Гарвард оголосив про крах традиційного християнства. Через чотири роки з’ясувалося, що цю сенсаційну новину написав продавець автозапчастин із Північного Порту.
Афанасій Сидячий – грек на троні Мгарської гори
Триста сімдесят років тому стамбульський патріарх сів на кам'яний трон у полтавському склепі – і відтоді не вставав.
Анафема від імені мерця
У 1054 році християнський світ розкололося через документ без юридичної сили. Це історія про те, як амбіції та випадковий скандал виявилися важливішими за єдність.
55 мільйонів віруючих, або Як перепис 1937 року поставив СРСР у глухий кут
У розпал терору понад п'ятдесят мільйонів людей відкрито назвали себе віруючими. Ці цифри настільки налякали владу, що їх негайно засекретили на півстоліття.