Що таке природа? Притча архімандрита Амвросія (Юрасова)
Якось у школі дітей ззапитали:
– Скажіть, діти, що таке природа?
Дівчинка на першій парті підняла руку і каже:
– Природа – це все те, що нас оточує.
– Правильно, давайте розберемося, що нас оточує. Під природою ми розуміємо сонце, місяць, планети, зірки, повітря, землю і все на ній, воду і все в ній. А скажіть: сонце, місяць, планети... живі?
Діти кажуть:
– Ні, тому що відповідають на запитання «що?».
– Розум вони мають?
– Звичайно, ні.
– Але до цієї природи ще відносяться людина, тварини і птахи. Вони живі?
– Так, тому що відповідають на запитання «хто?».
– А хто з навколишньої природи має творчий розум?
– Людина.
– Правильно. Ще раз підкреслимо, що сонце, місяць, земля, вода – неживі і розуму не мають. А от коли летять літак і птах, у польоті вони схожі один на одного?
– Так, тому що академік Жуковський модель літака взяв від птиці.
– Скажіть, птицю можна вбити, розібрати по кісточках, так само можна розібрати і літак по частинах, а що легше зібрати: літак чи птаха?..
– Звичайно, всім зрозуміло, що літак, – птицю ще ніхто ніколи не зібрав.
– Хто конструктор літака?
– Людина.
– А хто конструктор птаха?
– Природа, – хором відповіли діти.
– Добре, а хто з навколишньої природи має творчий розум?
– Людина.
– Може людина створити птицю? – Ні.
– Як же нерозумна нежива природа могла створити живого птаха? Людина – це теж частина природи, виходить, і її створила нерозумна, нежива природа, або вона сама себе створила? Взяв десь руки, ноги, голову... Дивно... Може, сонце, місяць, планети, повітря, земля, вода зібралися і стали думати: як створити птаха? Так хто ж конструктор птаха?
Половина класу відповідає: «Бог!» а інша: «Природа».
Кажуть, що Бога немає... А куди Він подівся? Багато тисяч років Він був, і раптом Його не стало?
Може, Його атеїсти замінили і назвали «природою»?
* * *
Якщо все створила природа, значить, був такий час, коли її не було, а якщо її не було, то як вона могла створитися? Треба піднятися на одну сходинку вище і задати собі запитання: а хто так розумно влаштував все в природі? Людському розуму це не підвладне, це може тільки Вищий Розум. Цим Вищим Розумом є Господь.
Бог – це не дідусь з бородою, який літає за хмарами. Господь – це Найчистіший Дух. Бога ніхто ніколи не бачив, але Він часто відкривався і відкривається людям. В нашому житті багато такого, що ми не можемо побачити, відчути, але знаємо, що це є: так, ми не бачимо свій розум, не бачимо любов, не бачимо, що весь ефір заповнений радіохвилями, які несуть думки людські... І щоб дізнатися, що є любов, треба полюбити, щоб «побачити» радіохвилі, потрібен спеціальний апарат. Так і в духовному житті: коли людина повернеться до Господа, налаштує свій апарат – душу, вона «побачить» Бога, пізнає Його й отримає безліч свідчень того, що Господь є.
Читайте також
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.