Що таке природа? Притча архімандрита Амвросія (Юрасова)
Якось у школі дітей ззапитали:
– Скажіть, діти, що таке природа?
Дівчинка на першій парті підняла руку і каже:
– Природа – це все те, що нас оточує.
– Правильно, давайте розберемося, що нас оточує. Під природою ми розуміємо сонце, місяць, планети, зірки, повітря, землю і все на ній, воду і все в ній. А скажіть: сонце, місяць, планети... живі?
Діти кажуть:
– Ні, тому що відповідають на запитання «що?».
– Розум вони мають?
– Звичайно, ні.
– Але до цієї природи ще відносяться людина, тварини і птахи. Вони живі?
– Так, тому що відповідають на запитання «хто?».
– А хто з навколишньої природи має творчий розум?
– Людина.
– Правильно. Ще раз підкреслимо, що сонце, місяць, земля, вода – неживі і розуму не мають. А от коли летять літак і птах, у польоті вони схожі один на одного?
– Так, тому що академік Жуковський модель літака взяв від птиці.
– Скажіть, птицю можна вбити, розібрати по кісточках, так само можна розібрати і літак по частинах, а що легше зібрати: літак чи птаха?..
– Звичайно, всім зрозуміло, що літак, – птицю ще ніхто ніколи не зібрав.
– Хто конструктор літака?
– Людина.
– А хто конструктор птаха?
– Природа, – хором відповіли діти.
– Добре, а хто з навколишньої природи має творчий розум?
– Людина.
– Може людина створити птицю? – Ні.
– Як же нерозумна нежива природа могла створити живого птаха? Людина – це теж частина природи, виходить, і її створила нерозумна, нежива природа, або вона сама себе створила? Взяв десь руки, ноги, голову... Дивно... Може, сонце, місяць, планети, повітря, земля, вода зібралися і стали думати: як створити птаха? Так хто ж конструктор птаха?
Половина класу відповідає: «Бог!» а інша: «Природа».
Кажуть, що Бога немає... А куди Він подівся? Багато тисяч років Він був, і раптом Його не стало?
Може, Його атеїсти замінили і назвали «природою»?
* * *
Якщо все створила природа, значить, був такий час, коли її не було, а якщо її не було, то як вона могла створитися? Треба піднятися на одну сходинку вище і задати собі запитання: а хто так розумно влаштував все в природі? Людському розуму це не підвладне, це може тільки Вищий Розум. Цим Вищим Розумом є Господь.
Бог – це не дідусь з бородою, який літає за хмарами. Господь – це Найчистіший Дух. Бога ніхто ніколи не бачив, але Він часто відкривався і відкривається людям. В нашому житті багато такого, що ми не можемо побачити, відчути, але знаємо, що це є: так, ми не бачимо свій розум, не бачимо любов, не бачимо, що весь ефір заповнений радіохвилями, які несуть думки людські... І щоб дізнатися, що є любов, треба полюбити, щоб «побачити» радіохвилі, потрібен спеціальний апарат. Так і в духовному житті: коли людина повернеться до Господа, налаштує свій апарат – душу, вона «побачить» Бога, пізнає Його й отримає безліч свідчень того, що Господь є.
Читайте також
Важкий якір вірності
Маленька каблучка на безіменному пальці пройшла шлях від фінансового чека до ікони вічності. Ми вдивляємося в її приховані та забуті смисли.
Євхаристія в римських нетрях
У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.
Бронзовий лев проти королівського меча
Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.
Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява
Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.
Риза з дорожнього плаща
Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.
Духовна інженерія Константинополя в облозі
Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.