О свободе
Свобода - мужество идти против всех. Фото: Православие. ру
Первая. Внутренняя свобода от чужого мнения, не в смысле "плевать на всех" т.е наглости или ее противоположности, лицеприятия, когда компромисс становится трусостью, а именно мужество идти против всех, стояние в истине, доказывать свою правоту.
И вторая. Спокойная и твердая готовность иметь репутацию сволочи (важно уточнить: не быть сволочью, а иметь репутацию) если этого требуют идеалы, помощь ближнему и собственная духовная польза. Другими словами это можно выразить так: если тебя и весь мир осуждает, но ты в сердце своем имеешь от Бога известие об оправдании Им, пусть будет так.
В вере для нас открываются поразительные вещи, которые не перестают восхищать и приводить в трепет сердце каждого верующего. Бог оправдывает и не позволяет никому обвинять нас, даже если мы делали что-то, по их мнению, достойное порицания, потому что мы положили основание своей жизни в вере в Него и больше не уповаем на себя и ничего не ждем от этого мира.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.