День Перемоги, від якого ми відмовились
Сьогодні багато країн святкують День Перемоги над нацизмом, його 80-ті роковини. Через двогодинну різницю в часі в момент підписання Акту капітуляції Німеччини частина союзників відзначають це велике свято днем раніше. Але відзначають його усі. Окрім України. У нас чомусь святкувати його тепер вважається ганебним, сьогодні це «день пам'яті та примирення».
І хоча народ його все одно святкує, але робить це таємно, адже сьогодні за це можна запросто стати «сепаром», або «колаборантом». Чому так?
Справа в тому, що 9 травня активно відзначається у Росії. Більше того, там його зробили основою для мерзенної пропагандистської кампанії, згідно з якою росіяни в Україні нібито «воюють із фашизмом» подібно до того, як у ВВВ воювали з фашистами їхні (і наші) діди.
І у відповідь влада України зробила дуже дивний крок. «Якщо ви святкуєте День Перемоги – значить, ми його святкувати не будемо». І це стосується не лише Дня Перемоги, а й багато іншого.
«Ви говорите російською? Значить, у нас її не буде. Ви пишаєтесь Толстим і Чайковським? В нас їх не буде. Ви ходите до православних храмів? Ми їх закриємо та заборонимо».
Чи ця стратегія приносить користь Україні та українцям? Ні, вона вочевидь збіднює і роз'єднує нас самих. Так вийшло, що у нас із РФ спільна історія. Але вона належить українцям так само, як і росіянам. Відмова від своїх досягнень і багатств «всупереч» ворогові, щоб щось йому «довести» – це, м'яко кажучи, дуже незріла і дивна тактика. Більше того, вона, очевидно, ворогові на руку. Адже тепер можна все, що зробили предки українців, приватизувати та вважати «російським». У РФ практично прямим текстом кажуть – ви цього дня «скорбите», чи ви відмовилися від перемоги? Чудово – тепер вона лише наша. Хоча чому «наша»? Той же Трамп днями підписав указ про встановлення Дня Перемоги. Також США привітали з ним Росію. Але не Україну.
Серед наших дідів – величезна кількість героїв, без подвигів яких результат Другої світової був би не очевидним. Вони звільняли землі України та Європи, вони дійшли до Берліна та розгромили нацистів. І ми маємо повне право сьогодні не примирятися та тужити, а святкувати.
Тому – з Днем Перемоги!
Читайте також
Чому захист УПЦ – «ахіллесова п'ята» лобістів української влади
На публіку лобісти української влади в США заявляють, нібито жодних переслідувань Церкви в Україні немає. Але насправді вони все прекрасно знають і обізнані про кожен випадок.
У ПЦУ випадково показали справжню кількість добровільних переходів?
38 кліриків від 2000 «переходів» – це близько 2%. Саме такий відсоток реальних добровільних переходів з УПЦ в ПЦУ нам продемонстрував Сергій Петрович Думенко.
Соцопитування про підтримку війни та Зеленського: коли локшина обпікає вуха
Опитування КМІС на церковну тему регулярно використовувалися Думенком і К° як «доказ», що більшість українців належать до ПЦУ.
7 років створеннясч ПЦУ: які плоди?
Думенко до річниці події видав пафосний текст, який, судячи з усього, написаний у якійсь паралельній реальності.
Митрополит Арсеній і кременчуцький депутат: що спільного?
Приклад у Кременчуці – чергове свідчення подвійних стандартів влади. І ми маємо право говорити, що владика Арсеній сидить у СІЗО зовсім не тому, що вчинив злочин.
Про ковбасу та молоко в піст
Головний сенс посту – не гастрономічний, а духовний. Але чи багато хто в піст значно більше молиться, нікого не засуджує, відвідує лікарні та в'язниці?