Притча Симеона Афонського. Місто в кайданах

Кайдани. Фото: wallsheaven.de

Колись купець відправився в іншу країну і прийшов у дивне місто, де всі жителі були в кайданах. Купець подумав: «А як і мені надягнуть кайдани, що тоді робити?»

Несподівано, в ту ж хвилину з’явилася варта і, побачивши нову вільну людину, одразу ж закувала його в кайдани. Втративши можливість повернутися додому, купець зажурився. Він звернувся з розпитуваннями до нещасних городян, чому вони всі у кайданах? І ті відповідали, що у їхньому місті здавна такі порядки.

Купець запитав:

– Невже всі мешканці міста приречені все своє життя носити кайдани?

І йому відповіли:

– За чутками, іноді в місто приходить якийсь старий, який вільний і не носить кайданів. Тільки він знає, як звільнитися від них. Він так рідко з’являється, що багато хто сумнівається, чи це правда?

«Робити нічого, – подумав купець, – може, ще побачу цього старого і дізнаюся, як мені звільнитися?»

З того часу минуло чимало років, купець уже постарів і посивів. І ось одного разу він несподівано побачив старого, що вільно йшов вулицею і не був закутий в кайдани.

– Дідусю, – вигукнув в’язень, – допоможи мені звільнитися від уз.

– Синку, – відповів старий, – подумки скажи про себе: «Нехай стража негайно звільнить мене від кайданів», – і ти будеш вільний.

В’язень подумав, що це невдалий, гіркий жарт, але вирішив спробувати і промовив ці заповітні слова. Відразу з’явилася варта і звільнила його від кайданів.

Купець поспішив піти з цього дивного міста, дивуючись тому, що сталося. Вибігши за браму, він знову побачив того самого старого, який допоміг йому звільнитися.

– Дідусю, скажи мені, – звернувся до нього купець, – у чому секрет цього дивного міста?

– Це місто не просте, – відповів старий, – тому що в ньому стають в’язнями і звільняються від уз, тільки подумавши про це. Ти тому й урятувався, що повірив моїм словам. А ті, хто не вірить мені, лишаються в’язнями цього міста, і я вже нічим не можу їм допомогти.

* * *

«...Якщо ви будете в слові Моїм, то ви істинно Мої учні, пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Ін. 8, 31-32).
 

Читайте також

Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи

Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.

Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?

Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань

Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті

Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.

Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»

У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.

Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість

Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.