Притча Симеона Афонського. Місто в кайданах

Кайдани. Фото: wallsheaven.de

Колись купець відправився в іншу країну і прийшов у дивне місто, де всі жителі були в кайданах. Купець подумав: «А як і мені надягнуть кайдани, що тоді робити?»

Несподівано, в ту ж хвилину з’явилася варта і, побачивши нову вільну людину, одразу ж закувала його в кайдани. Втративши можливість повернутися додому, купець зажурився. Він звернувся з розпитуваннями до нещасних городян, чому вони всі у кайданах? І ті відповідали, що у їхньому місті здавна такі порядки.

Купець запитав:

– Невже всі мешканці міста приречені все своє життя носити кайдани?

І йому відповіли:

– За чутками, іноді в місто приходить якийсь старий, який вільний і не носить кайданів. Тільки він знає, як звільнитися від них. Він так рідко з’являється, що багато хто сумнівається, чи це правда?

«Робити нічого, – подумав купець, – може, ще побачу цього старого і дізнаюся, як мені звільнитися?»

З того часу минуло чимало років, купець уже постарів і посивів. І ось одного разу він несподівано побачив старого, що вільно йшов вулицею і не був закутий в кайдани.

– Дідусю, – вигукнув в’язень, – допоможи мені звільнитися від уз.

– Синку, – відповів старий, – подумки скажи про себе: «Нехай стража негайно звільнить мене від кайданів», – і ти будеш вільний.

В’язень подумав, що це невдалий, гіркий жарт, але вирішив спробувати і промовив ці заповітні слова. Відразу з’явилася варта і звільнила його від кайданів.

Купець поспішив піти з цього дивного міста, дивуючись тому, що сталося. Вибігши за браму, він знову побачив того самого старого, який допоміг йому звільнитися.

– Дідусю, скажи мені, – звернувся до нього купець, – у чому секрет цього дивного міста?

– Це місто не просте, – відповів старий, – тому що в ньому стають в’язнями і звільняються від уз, тільки подумавши про це. Ти тому й урятувався, що повірив моїм словам. А ті, хто не вірить мені, лишаються в’язнями цього міста, і я вже нічим не можу їм допомогти.

* * *

«...Якщо ви будете в слові Моїм, то ви істинно Мої учні, пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Ін. 8, 31-32).
 

Читайте також

Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки

Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.

Обійми Отця: Чому у Бога на картині Рембрандта різні руки

Картина, де у Бога дві різні руки. Одна – чоловіча, інша – жіноча. Рембрандт помирав, коли писав це. Він знав таємні смисли свого полотна.

Операція «Рим»: Боротьба за крісла в Сенаті

Підроблені документи, афера з бланками і два собори в одному місті. Продовження розслідування найцинічнішої зради в історії східноєвропейського християнства.

Естетика прихистку: Чому християнство завжди повертається в катакомби

Розкішні собори – тимчасовий одяг Церкви. Її справжнє тіло – катакомби. Коли нас заганяють у підвали, ми нічого не втрачаємо. Ми повертаємося додому.

Мат – це вірус: як одне брудне слово вбиває цілий світ

Про те, чому лайка – це семантична імпотенція, як мозок рептилії захоплює владу над особистістю і чому Вітгенштайн був правий.

Бюрократія пекла: Чому «Листи Баламута» – це дзеркало сучасності

Диявол носить костюм-трійку і працює в офісі. Розбираємо книгу Клайва Льюїса, написану під бомбардуваннями Лондона, і розуміємо: війна та сама, тільки ворог став непомітнішим.