Притча Симеона Афонського. Місто в кайданах
Кайдани. Фото: wallsheaven.de
Колись купець відправився в іншу країну і прийшов у дивне місто, де всі жителі були в кайданах. Купець подумав: «А як і мені надягнуть кайдани, що тоді робити?»
Несподівано, в ту ж хвилину з’явилася варта і, побачивши нову вільну людину, одразу ж закувала його в кайдани. Втративши можливість повернутися додому, купець зажурився. Він звернувся з розпитуваннями до нещасних городян, чому вони всі у кайданах? І ті відповідали, що у їхньому місті здавна такі порядки.
Купець запитав:
– Невже всі мешканці міста приречені все своє життя носити кайдани?
І йому відповіли:
– За чутками, іноді в місто приходить якийсь старий, який вільний і не носить кайданів. Тільки він знає, як звільнитися від них. Він так рідко з’являється, що багато хто сумнівається, чи це правда?
«Робити нічого, – подумав купець, – може, ще побачу цього старого і дізнаюся, як мені звільнитися?»
З того часу минуло чимало років, купець уже постарів і посивів. І ось одного разу він несподівано побачив старого, що вільно йшов вулицею і не був закутий в кайдани.
– Дідусю, – вигукнув в’язень, – допоможи мені звільнитися від уз.
– Синку, – відповів старий, – подумки скажи про себе: «Нехай стража негайно звільнить мене від кайданів», – і ти будеш вільний.
В’язень подумав, що це невдалий, гіркий жарт, але вирішив спробувати і промовив ці заповітні слова. Відразу з’явилася варта і звільнила його від кайданів.
Купець поспішив піти з цього дивного міста, дивуючись тому, що сталося. Вибігши за браму, він знову побачив того самого старого, який допоміг йому звільнитися.
– Дідусю, скажи мені, – звернувся до нього купець, – у чому секрет цього дивного міста?
– Це місто не просте, – відповів старий, – тому що в ньому стають в’язнями і звільняються від уз, тільки подумавши про це. Ти тому й урятувався, що повірив моїм словам. А ті, хто не вірить мені, лишаються в’язнями цього міста, і я вже нічим не можу їм допомогти.
* * *
«...Якщо ви будете в слові Моїм, то ви істинно Мої учні, пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними» (Ін. 8, 31-32).
Читайте також
Броня невидимок: чому велика схима — це найвища свобода
Чорний аналав з черепом — не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.
Чому Торжество Православ'я – це свято художників
У Британському музеї зберігається невелика ікона – тридцять сім сантиметрів заввишки. Саме з неї варто почати розмову про те, що сталося в березні 843 року.
Похований заживо: як ігумен Афанасій переграв королів та єзуїтів
Його вбивали тричі – відлучали від сану, закували в колодки, розстрілювали. Відновлюємо хроніку подвигу святого за документами.
Розповіді про давню Церкву: стан духовенства в перші століття
Джерела цього часу змальовують досить неоднозначну картину стану кліру. Щоб її собі уявити, розберемо три аспекти: освіта, моральність і забезпечення.