Притча: меч та кухонний ніж
Зустрілися меч та кухонний ніж. Їм би поговорити про те, про се, хоч і далекі, а все-таки родичі. Але цього разу їм було не до мирних розмов. Хазяїн меча напав на маленьке село, в якому жив господар ножа. І довелося простому ножу відбиватися від грізної бойової зброї.
І відбився.
І вже через багато років у дружній бесіді з мечем на запитання: «Чому?», кухонний ніж сказав:
– Ти чуже прийшов узяти. А я, з Божою допомогою, захищав своє. Ось це й дало мені стільки сил, що я не те що з тобою – з трьома такими, як ти, впорався б тоді!
Автор притчі: Чернець Варнава (Євген Санін). З книги «Маленькі притчі для дітей та дорослих»
Читайте також
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.