Влада, УПЦ і мобілізація: Уражу пастиря, і розбіжаться вівці
Священників УПЦ забирають на фронт не капеланами, а солдатами. Фото: СПЖ
СПЖ стало відомо, що влада організувала централізовану розсилку повісток клірикам УПЦ. Для цього був задіяний окремий департамент при Міністерстві оборони на чолі з полковницею Ларисою Полянською. Там формують базу даних усіх священнослужителів УПЦ і тепер їм «прилітають» персональні повістки з Києва, минаючи місцеві ТЦК. Якщо навіть у кліриків на місцях були домовленості з місцевими військкоматами, вони більше не діють.
І це при тому, що влада прекрасно знає: священнослужителі не мають права брати в руки зброю. І брати її не будуть. Користі від священників на фронті немає ніякої. Вони будуть просто мішенню, їх можуть тільки вбити. Можливо, саме так і задумано. А чи можуть існувати громади без священників? Ні, не можуть.
Схоже, боротьба держави з Церквою виходить на якісно новий рівень. У владі мало хто знає Євангеліє. Але одну фразу там, вочевидь, точно прочитали: «Уражу пастиря, і розсіються вівці» (Мф. 26: 31).
Читайте також
Переслідування УПЦ і ліквідація УГКЦ у 1946: чи є подібність?
Після розгрому нацистів і визволення Західної України керівництво УГКЦ ініціювало переговори з радянськими органами заради подальшої долі своєї структури.
Про мобілізацію священника в снайпери
Людина, яка обрала шлях священника, не має права вступати до армії і брати до рук зброю. А про вбивство іншого і говорити абсурдно.
Про цифри: скільки у нас православних, мусульман та іудеїв
Довіра до методів дослідження Центру Разумкова в темі Православ'я – мінімальна.
Чому допомога онкохворим дітям – загроза держбезпеці
Ми вже давно мали б звикнути до витівок деяких народних депутатів, які особливо люто ненавидять УПЦ. Але вони не припиняють дивувати.
Рамадан для влади ближчий, ніж Великий піст?
Невже мусульмани та іудеї, яких у країні трохи більше відсотка населення, стали привілейованим класом? Адже Україна вважається християнською країною.
Молитва для Зеленського
Якщо Думенко складає для походу до Ради молитву, де перераховуються окремо президент, Рада і уряд, ми розуміємо: ці слова адресовані не Богу, а людям, які його запросили до Ради.