Влада, УПЦ і мобілізація: Уражу пастиря, і розбіжаться вівці
Священників УПЦ забирають на фронт не капеланами, а солдатами. Фото: СПЖ
СПЖ стало відомо, що влада організувала централізовану розсилку повісток клірикам УПЦ. Для цього був задіяний окремий департамент при Міністерстві оборони на чолі з полковницею Ларисою Полянською. Там формують базу даних усіх священнослужителів УПЦ і тепер їм «прилітають» персональні повістки з Києва, минаючи місцеві ТЦК. Якщо навіть у кліриків на місцях були домовленості з місцевими військкоматами, вони більше не діють.
І це при тому, що влада прекрасно знає: священнослужителі не мають права брати в руки зброю. І брати її не будуть. Користі від священників на фронті немає ніякої. Вони будуть просто мішенню, їх можуть тільки вбити. Можливо, саме так і задумано. А чи можуть існувати громади без священників? Ні, не можуть.
Схоже, боротьба держави з Церквою виходить на якісно новий рівень. У владі мало хто знає Євангеліє. Але одну фразу там, вочевидь, точно прочитали: «Уражу пастиря, і розсіються вівці» (Мф. 26: 31).
Читайте також
Українці без тепла і світла тільки радіють і танцюють?
Глава УГКЦ неодноразово критикував план США щодо досягнення миру. І тепер він каже, мовляв, українці готові терпіти війну стільки, скільки потрібно, їх знищують, а вони лише співають і танцюють.
Коли на Львівщині закривають усі храми УПЦ – це ж свобода віри?
На Галичині влада повністю заборонила УПЦ і полює на віруючих, які ходять на підпільні служби, а в США запевняє, що ніяких утисків в Україні немає.
Чому «благочестя» Епіфанія виправдовує надії Патріарха Варфоломія
На Фанарі впевнені, що Думенко «непохитно стоїть на духовних висотах».
Звернення Думенка до УПЦ про «діалог»: щире чи ні?
Якби в ПЦУ справді хотіли діалогу, вони б ухвалили рішення про скасування захоплень і повернення награбованого.
Куди поїхав цирк? Він був іще вчора
На «службі» ПЦУ з Думенком у захопленому соборі у Володимирі люди є. Але вже наступного дня – без Думенка – людей немає.
Чому розпалювачі ненависті до УПЦ повинні сидіти у в'язниці
Храми будувалися не для перемог однієї держави над іншою, утвердження «українського духу», або «духу» якоїсь іншої нації.