Влада, УПЦ і мобілізація: Уражу пастиря, і розбіжаться вівці
Священників УПЦ забирають на фронт не капеланами, а солдатами. Фото: СПЖ
СПЖ стало відомо, що влада організувала централізовану розсилку повісток клірикам УПЦ. Для цього був задіяний окремий департамент при Міністерстві оборони на чолі з полковницею Ларисою Полянською. Там формують базу даних усіх священнослужителів УПЦ і тепер їм «прилітають» персональні повістки з Києва, минаючи місцеві ТЦК. Якщо навіть у кліриків на місцях були домовленості з місцевими військкоматами, вони більше не діють.
І це при тому, що влада прекрасно знає: священнослужителі не мають права брати в руки зброю. І брати її не будуть. Користі від священників на фронті немає ніякої. Вони будуть просто мішенню, їх можуть тільки вбити. Можливо, саме так і задумано. А чи можуть існувати громади без священників? Ні, не можуть.
Схоже, боротьба держави з Церквою виходить на якісно новий рівень. У владі мало хто знає Євангеліє. Але одну фразу там, вочевидь, точно прочитали: «Уражу пастиря, і розсіються вівці» (Мф. 26: 31).
Читайте також
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.
Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.