Що таке Літургії Передосвячених Дарів: усуваємо прогалини

Літургія Передосвячених Дарів – це...

Літургія Передосвячених Дарів – чин, який замінює у будні дні Великого посту повну євхаристичну літургію. Найвиразнішою і явною особливістю її є відсутність Анафори – молитви, що займає центральне місце у повній літургії, через яку заготовлені Хліб і Вино стають Тілом і Кров'ю Христовою. Однак, незважаючи на це, Літургія Передосвячених Дарів зберігає інші істотні риси громадського богослужіння, тому її не можна плутати з практикою самопричастя, що має місце в деяких аскетичних традиціях, і причастя хворої людини вдома чи лікарні.

Чини даного богослужіння відомі у константинопольській, римській, сирійській, нубійській, єгипетській та палестинській редакціях. За межами православного світу на сьогодні  Літургію Передосвячених Дарів служать лише в Маланкарській Церкві Індії, що перебуває у спілкуванні з сиро-яковитами.

Історія

Найраніші з наявних письмових свідчень про звершення Літургії Передосвячених Дарів належать до VII століття. Знову ж таки, тут ми говоримо не про ту чи іншу практику причастя поза повною Євхаристією, а про сформований літургійний формуляр. Під 615 роком у константинопольській «Пасхальній хроніці» стоять вказівки про необхідність співання «Хай виправиться…» при перенесенні раніше заготовлених Тіла і Крові зі скевофілакіону (сосудохранительниці) у вівтар, а після священницького вигуку «За даром Христа Твого…» народу належить співати «Нині сили Небесні…», а не «Іже херувими...» як зазвичай.

Ми бачимо, що такий порядок піснеспівів зберігається й досі. Також очевидно, що зазначені вказівки не є якимось нововведенням, а закріплюють більш ранню практику.

Остаточна канонічна фіксація Літургії Передосвячених Дарів відбулась на Трульському Соборі 691-692 рр., 52-е правило якого приписує її звершення «в усі дні посту Святої Чотиридесятниці, крім субот і неділь та святого дня Благовіщення».

Якщо говорити про більш ранні непрямі свідчення служіння літургії, то очевидно, що сформувалися вони разом із традицією дотримання Великого посту, яка остаточно оформилась до IV століття. Відповідно до 49-го та 51-го правил Лаодикійського Собору (360 р.), у будні дні посту заборонялося служіння повної літургії. Однак християни при цьому прагнули якомога більше перебувати на громадському богослужінні в храмі та причасті Святих Таїнств, наслідком чого й стало виникнення чину Літургії Передосвячених Дарів.

Дні звершення

Літургія Передосвяіених Дарів. Фото: pravoslavie.ru

Окрім Чотиридесятниці, в інші дні сьогодні неповна літургія не звершується, проте не так було у більш ранні часи, про що, наприклад, говорить згадана вище «Пасхальна хроніка».Типикон Софійського собору (а також Студійсько-Олексіївський Типикон 1034 р.), що описує богослужіння Константинополя IX-XI століть, вказує на необхідність звершення Літургії Передосвячених Дарів у середу і п'ятницю Сирної седмиці та можливість її служіння в усі середи і п'ятниці протягом року.

Сугубо пісний характер будніх днів Великого посту призвів до зниження статусу нерухомих свят, що припадають на цей період. Звідси з'являються вказівки на служіння літургії Передосвячених у ці дні, як, наприклад, на пам'ять обретіння Глави Іоанна Хрестителя, 40 Севастійських мучеників або навечір'я Богоявлення.

Авторство

У стародавніх рукописах чину Літургії Передосвячених Дарів не міститься вказівки на її автора. Перші свідчення з цього приводу з'явилися лише у другому тисячолітті. Так, наприклад, у грецьких Євхологіях XII-XVI століть згадується ім'я святителя Германа Константинопольського. Дещо рідше з XIV століття зустрічається ім'я святителя Епіфанія Кіпрського, з XV – святителя Григорія Великого (Двоєслова), з XVI – Григорія Богослова. Низка слов'янських списків XIV-XVI століть, а також ранні грузинські переклади згадують ім'я святителя Василія Великого.

Зі сказаного очевидно, що автор Літургії Передосвячених невідомий, а її сучасний чин формувався упродовж тривалого часу під впливом різних факторів.

Сьогоднішня прив'язка даної літургії до імені святителя Григорія Двоєслова, швидше за все, виросла з тривалої агіографічної традиції, що почалася зі згадування під 12 березня в Синаксарі Великої Константинопольської Церкви того факту, що в традиції західних християн він запровадив можливість служіння повної літургії в будні дні святої Чотиридесятниці.

*   *   *

Отже, Літургія Передосвячених Дарів – це дійсно, як було сказано, унікальне богослужіння, яке є відображенням стародавніх традицій, а тому не варто нехтувати можливістю помолитися на ній і причаститися Христових Таїн, особливо в наш дуже неспокійний та небезпечний час.

Читайте також

Гора Каранталь: випробування спокоєм

Скельна вершина стоїть стіною між шумом Єрихона і тишею пустелі. Тут мовчання – як дзеркало, що проявляє те, з чого ми зроблені насправді.

Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне

Сучасна проза дедалі частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?

Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року

У 1920-ті роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.

Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити

Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.

Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм

​Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?

Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність

​Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.