Почему лично я должен оставить Церковь, где принял благодать священства?
Крест священника. Фото: Сайт Горловской и Славянской епархии
Вопрос
Сегодня с утра услышал, что два лично мне знакомых священника решили уйти в "ПЦУ".
Отцы, те кто знает меня лично. Перед тем, как принимать такое сложное решение, сядьте тихонько, подумайте и ответьте себе. Только очень - очень честно, как перед Всевидящим Взглядом Милосердного Судии:
Почему лично я должен оставить Церковь, где принял благодать священства? Что конкретно побуждает меня уйти в "ПЦУ"? (Ответов много - "Путин" - "Кирилл" - "война" - "давление властей" - "прихожане" - "дети" - "деньги" - "архиерей" - "проблемы в семье" - "патриотизм" - "не могу так больше" - "в церкви все не так" и т.д.).
А потом спросите себя: "А при чем тут Христос, Которому я молился, трепеща от страха в момент рукоположения, Который утешал меня в моменты горя и отчаяния, Который творил великие чудеса, когда прихожане просили меня молиться, Который лежал на моих руках в Своих Пречистых Тайнах"? Он то тут при чем?
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.