Притча: «Несправедлива» смерть
Помер один багатій, про гріхи якого знав увесь світ. Похорон був урочистий, з єпископом і безліччю священників. Незабаром на одного відлюдника у пустині напала гієна та роздерла його. Якийсь чернець, що бачив і урочисті проводи в останню путь грішника, і криваві останки праведника, у збентеженні своєму із плачем вигукнув:
– Господи! Як же так, чому?! Чому Ти дарував грішникові добре життя і благу смерть, а праведникові – гірке життя та гірку смерть?
Незабаром явився йому Ангел Божий і пояснив: той багач-грішник зробив у житті своєму лише одну добру справу, а той пустельник-праведник вчинив за все своє життя лише один гріх.
Урочистим і почесним похороном Всевишній хотів воздати неправедному багатію за єдину добру справу і показати, що тому більше нема чого чекати на цьому світі. Жахливою смертю відлюдника Господь хотів згладити той його єдиний гріх, щоб потім повністю винагородити пустельника на небесах.
Май це на увазі, коли будеш міркувати про суди Божі, і поклади всі надії на Творця свого. «Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних» (Пс. 36, 1).
Читайте також
Право на вічний спокій
Античний Рим безжально стирав імена мільйонів простих людей після смерті. Християни здійснили неймовірний переворот, повернувши людині духовну гідність.
Таємний подвиг візантійського підпілля
Хрестоматійні підручники зводять іконоборство до суперечок богословів у Константинополі. Але справжня драма розгорталася в глухих селах.
Шестерні вічності, або навіщо бенедиктинці вигадали годинник
Ченці винайшли механічний годинник зовсім не заради дедлайнів. Вони створили ритм, щоб відвоювати час і освятити його безперервною молитвою.
Важкий якір вірності
Маленька каблучка на безіменному пальці пройшла шлях від фінансового чека до ікони вічності. Ми вдивляємося в її приховані та забуті смисли.
Євхаристія в римських нетрях
У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.
Бронзовий лев проти королівського меча
Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.