Притча: «Несправедлива» смерть

Помер один багатій, про гріхи якого знав увесь світ. Похорон був урочистий, з єпископом і безліччю священників. Незабаром на одного відлюдника у пустині напала гієна та роздерла його. Якийсь чернець, що бачив і урочисті проводи в останню путь грішника, і криваві останки праведника, у збентеженні своєму із плачем вигукнув:

– Господи! Як же так, чому?! Чому Ти дарував грішникові добре життя і благу смерть, а праведникові – гірке життя та гірку смерть?

Незабаром явився йому Ангел Божий і пояснив: той багач-грішник зробив у житті своєму лише одну добру справу, а той пустельник-праведник вчинив за все своє життя лише один гріх.

Урочистим і почесним похороном Всевишній хотів воздати неправедному багатію за єдину добру справу і показати, що тому більше нема чого чекати на цьому світі. Жахливою смертю відлюдника Господь хотів згладити той його єдиний гріх, щоб потім повністю винагородити пустельника на небесах.

Май це на увазі, коли будеш міркувати про суди Божі, і поклади всі надії на Творця свого. «Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних» (Пс. 36, 1).

Читайте також

До святих – за попереднім записом

У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.

«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння

Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .

Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою

Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.

Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта

Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.

Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода

Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.

Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки

Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.