7 років створеннясч ПЦУ: які плоди?

Петро Порошенко на чолі "об'єднавчого собору". Фото: Вікіпедія

15 грудня – день «об'єднавчого собору» УПЦ КП та УАПЦ, в результаті якого у 2018 році була створена СЦУ, вона ж – ПЦУ.

«Плоди» цієї події давно відомі. Головний підсумок – поглиблення розколу українського Православ'я. Окремі поодинокі конфлікти між громадами УПЦ та УПЦ КП перетворилися на сотні і тисячі. Захоплення відбуваються масово, часто з насильством і кров'ю. Там, де люди жили мирно і дружно, виникла ворожнеча і ненависть.

Але в ПЦУ цього демонстративно не помічають. Думенко до річниці події видав пафосний текст, який, судячи з усього, написаний у якійсь паралельній реальності. Наведемо пару цитат.

«Об'єднавчий Собор подолав зовнішню штучну ізоляцію українського православ'я та його внутрішні розділення: ми повернули три розділені гілки в єдину канонічно вірну структуру».

Як відомо, УПЦ не була ні в якій ізоляції, і не знаходиться в ній зараз. А «духовенство» ПЦУ (УПЦ КП + УАПЦ) як вважалося людьми без сану, так і вважаються сьогодні в абсолютній більшості Помісних Церков. Навіть у тих Церквах, хто формально визнав ПЦУ (Елладська Кіпрська та Александрійська), значна частина ієрархів і духовенства ставляться до членів цієї структури як до мирян.

І вже, звичайно, є відвертою брехнею твердження, нібито ПЦУ об'єднала «три розділені гілки». З 100 єпископів УПЦ в ПЦУ перейшло лише двоє. Більше того, цю структуру майже відразу покинула частина УПЦ КП на чолі з Філаретом.

«Ці сім років буття ПЦУ не є чимось новим, а логічним продовженням її більш ніж тисячолітньої історії. ПЦУ – добрий і благословенний плід багатовікових трудів, молитов і боротьби. Тому нині ми, як вже затверджена автокефальна Помісна Церква, продовжуємо справу наших попередників».

Останні століття Церква на території нинішньої України перебувала у складі Московського Патріархату, це історичний факт. Про яких «попередників» говорить Думенко? Про які труди і боротьбу? Адже в інших своїх промовах він називає всіх членів нашої Церкви з 1686 року «окупантами».

Але найцікавіше – це «досягнення» ПЦУ за ці 7 років. Це не воцерковлення народу, не проповідь Христа серед інославних і навіть не наповнення храмів. За словами Думенка, ПЦУ стала «основою держави», «фактором опору російській агресії», і «отримала повагу від міжнародних партнерів».

І тут ми Сергія Петровича повністю підтримуємо, не посперечаєшся.

Читайте також