Ілія – пророк, близький до народу

Для православних християн початок серпня ознаменовується днем ​​пам'яті пророка Ілії. Літня спека ще не відступає, але приходить розуміння наближення осені. Сьогодні життя багатьох із нас безпосередньо не пов'язане із залежністю від врожаю, але для наших предків серпень в цьому плані був критичним, що й стало однією з причин шанування пророка Ілії як покровителя землеробів.

Незважаючи на популярність забобонів, благоговійне ставлення до образу пророка у наших прабатьків зумовлювалося не лише прив'язкою до дати. Не буде перебільшенням, якщо ми назвемо Ілію найгрізнішим із старозавітних пророків, адже й природні сили йому корилися – він закривав і відкривав небеса, кілька разів зводив вогонь із неба, тобто фактично керував стихіями, від яких і залежав врожай. Ці теми знайшли своє відображення і в іконографії, на якій і хотілося б зупинитися.

Зв'язок із землею

На жаль, сьогодні ми розучилися зчитувати символізм ікон, і в цьому питанні неграмотний селянин буває на голову вище за нас – християн, які постійно читають книги.

Найчастіше пророка Ілію зображують під час взяття на вогняній колісниці на Небо. Цей сюжет зрозумілий, оскільки описаний у Четвертій книзі Царств. Але сьогодні мало хто зверне увагу, що у слов'янській іконографічній традиції дуги та збрую коней виписували такими ж, як селяни використовували під час орання землі.

Такий підхід, до речі, є ще й добрим аргументом проти риторики протестантів, які оголошують православне шанування святих проявом ідолопоклонства. Язичницький бог є автономним і незалежним у сфері своєї діяльності, тоді як зображення земних інструментів на іконі вказує і на земне походження святих.

Крім того, коней пророка Ілії на іконах часто веде ангел, що говорить про субординацію, ієрархію, підпорядковану Єдиному Богу, без Якого святі не діють і Якому служать. Також Ілію завжди зображують із суворим аскетичним ликом, що знову вказує на його підлеглість Богу.

Зв'язок Ілії з землею селяни вбачали і в падінні плаща пророку Єлисею, що ніби каже, що, незважаючи на своє взяття на Небо, він не забуває, звідки прийшов, і продовжує дбати про людей. Вбачав селянин в іконі вознесіння Ілії не лише вказівку на свої земні турботи, а й на необхідність устремління до небесного. Графічно це проявлялось у поясному зображенні пророка, коли нижня частина його тіла закривається колісницею, що означає відсікання земних пристрастей.

«Напуттям життя була в нього надія на Бога»

Звертає на себе увагу популярна у слов'ян ікона пророка Ілії під час його перебування в пустелі, коли ворон приносив йому хліб. Тут виникає певне здивування. Якщо ікона – це зображення основного, то чому такий популярний цей незначний, порівняно з більшістю інших, сюжет із життя Ілії?

Ми бачимо потужну фігуру пророка, з кудлатим волоссям і ликом, повним незламної сили. Однією рукою він тримає сувій – невід'ємний атрибут профетичного служіння, а другу спокійно простягає до прийняття Небесних дарів, принесених вороном. Якщо трохи замислимося, ми зрозуміємо, що на полум'яну любов пророка Господь відповідає зміною природного порядку.

У читанні ікон неграмотний селянин буває на голову вище за християн, які постійно читають книги.

Найкраще цю тему описує святитель Василій Великий:

«Ілії служив житлом Кармел, гора піднесена і безлюдна; пустеля вміщала в себе пустельника, але душа все складала для праведника, і напуттям життя була в нього надія на Бога. Але за такого роду життя не помер він з голоду; навпроти того, найхижіші і найненажерливіші птахи приносили йому їжу, служителями при столі праведника стали ті, хто мав у звичаї викрадати чужі поживи; за велінням Владики змінивши свою природу, вони зробилися вірними вартовими хлібів та м'яса».

Цікаво, що події в пустелі передують явленню Бога пророку Ілії на горі Кармел (Цар. 19, 11-12). Цей старозавітний уривок читають як третю паремію на вечірні свята Преображення Господнього. Очевидно, що популярність описаної ікони пророка Ілії пояснюється тим, що в зображенні порушення природних законів криється вказівка ​​на майбутнє Царство Небесне, яке не від світу цього.

Такою є глибина, здавалося б, простих сюжетів іконографічних образів пророка Ілії. Сподіватимемося, що через їх розуміння і так близький народній душі пророк стане ще ближче.

Читайте також

Гора Карантал: випробування спокоєм

Скельна вершина стоїть стіною між шумом Єрихона і тишею пустелі. Тут мовчання – як дзеркало, що проявляє те, з чого ми зроблені насправді.

Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне

Сучасна проза дедалі частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?

Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року

У 1920-ті роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.

Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити

Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.

Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм

​Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?

Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність

​Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.