Притча: Бог скрізь

Якось авва Віссаріон йшов зі своїм учнем морським берегом. Учень відчув велику спрагу і сказав авві Віссаріону:
– Отцю, мене дуже томить спрага.
Старець, помолившись, сказав йому:
– Напийся з моря.
Морська вода зробилася прісною, і той нею вгамував свою спрагу. Але, напившись, він налив води в посудину з обачності, щоб мати при собі воду, якщо знову почне відчувати спрагу. Старець, побачивши це, спитав:
– Для чого ти зробив це?
Той відповів:
– Прости мене! Я зробив це через побоювання, що мені знову захочеться пити.
Тоді старець зазначив:
– Як тут – Бог, так і скрізь – Бог.

Читайте також

Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити

Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.

Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм

​Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?

Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність

​Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.

Донатизм: як спрага ідеальної Церкви перетворила віру на поле битви

Після гонінь Діоклетіана Церква Північної Африки розкололася. Герої не пробачили слабких, розпочавши боротьбу за «чистоту», яка обернулася соціальним вибухом і насильством.

Бронзовий голос: як пасхальний дзвін повернувся до лавр

Коли Церкву хотіли зробити німою, з дзвіниць скидали дзвони. Але звук повернувся – тепер він летить над полями і ріками, нагадуючи, що ми більше не самі.

Соловки 1926: як табірний барак став найвільнішою кафедрою в СРСР

ОДПУ стягнуло ієрархів на острів, щоб знеголовити Церкву. Але чекісти прорахувалися: вони самі створили умови для Собору, у якого не можна було нічого відняти.