Притча: Бог скрізь

Якось авва Віссаріон йшов зі своїм учнем морським берегом. Учень відчув велику спрагу і сказав авві Віссаріону:
– Отцю, мене дуже томить спрага.
Старець, помолившись, сказав йому:
– Напийся з моря.
Морська вода зробилася прісною, і той нею вгамував свою спрагу. Але, напившись, він налив води в посудину з обачності, щоб мати при собі воду, якщо знову почне відчувати спрагу. Старець, побачивши це, спитав:
– Для чого ти зробив це?
Той відповів:
– Прости мене! Я зробив це через побоювання, що мені знову захочеться пити.
Тоді старець зазначив:
– Як тут – Бог, так і скрізь – Бог.

Читайте також

Кров на фундаменті вітчизняного християнства

Історія перших київських мучеників Феодора та Іоанна, чия смерть показала князю Володимиру страшну зворотню сторону язичництва і передвизначила Хрещення Русі.

Лід рушив: чому у зла не вистачить снігу, щоб скасувати весну

У світі, де «завжди зима, але ніколи не Різдво», ми впізнаємо свою реальність. Про те, чому лід відчаю приречений розтанути, і яку ціну Бог заплатив за нашу весну.

Зламаний ніс святителя: що знайшли лікарі в гробниці Миколая Чудотворця

Про результати експертизи 1953 року: сліди катувань, тюремний артрит і загадка мироточення з сухих кісток, яку наука не може пояснити більше півстоліття.

Сім єпископів проти дикого Криму: як Церква брала херсонеський плацдарм

Чому християнство в Криму почалося з «квитка в один кінець», як молитва вдарила по античному ринку і чому єпископ увійшов у розпечену піч.

Як вірив у Бога двірник дядя Коля

У радянські часи люди старшого покоління найчастіше були віруючими. Але свою віру вони старанно приховували і не афішували. Ось одна з таких історій.

Бог у черзі: чому на картині Брейгеля не видно Різдва

Про найхолоднішу та найчеснішу картину про Різдво, яка вчить нас бачити надію посеред бюрократії, війни та зими.