Притча: Бути як ангел
Брат Іоанн думав: «Я хочу бути схожим на ангелів. Вони нічого не роблять, крім споглядання пишноти Бога». І тієї ж ночі він залишив монастир у Сцеті та вирушив у пустелю.
Через тиждень він повернувся до монастиря. Брат у воротах почув його стук і запитав, хто це.
– Це брат Іоанн. Я голодний.
– Цього не може бути, – сказав воротар. – Брат Іоанн у пустелі, він перетворює себе на ангела. Він більше не відчуває голоду, і йому більше не потрібно працювати, щоб прогодувати себе.
– Пробач мою гордість, – сказав брат Іоанн. – Ангели допомагають людям. Це їхня робота, і ось чому вони споглядають пишноту Бога. Я можу споглядати ту ж пишноту в моїй щоденній праці.
Після цих слів смирення брат відчинив ворота.
Читайте також
Святий проти системи: Приховані смисли фільму «Таємне життя» Терренса Маліка
Історія австрійського фермера, який відмовив Гітлеру і зійшов на ешафот, повторюючи подвиг Іоанна Хрестителя. Чому голос совісті важливіший за інстинкт самозбереження.
Вода для серця: Чому Екзюпері писав про Хрещення, сам того не знаючи
Ми всі зараз блукаємо через пустелю втоми. Перечитуємо «Маленького принца» перед святом Богоявлення, щоб зрозуміти: навіщо нам насправді потрібна Жива вода.
Літургія під завалами: Про що мовчить зруйнована Десятинна церква
Князі втекли, еліта випарувалася. У палаючому Києві 1240 року з народом залишився лише невідомий митрополит, який загинув під уламками храму. Хроніка Апокаліпсису.
Святиня в кишені: Навіщо християни носили свинцеві фляги на шиї
Вони йшли пішки тисячі кілометрів, ризикуючи життям. Чому дешева свинцева фляжка з олією цінувалася дорожче золота і як вона стала прообразом нашої «тривожної валізки».
Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»
Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.