Притча: Бути як ангел
Брат Іоанн думав: «Я хочу бути схожим на ангелів. Вони нічого не роблять, крім споглядання пишноти Бога». І тієї ж ночі він залишив монастир у Сцеті та вирушив у пустелю.
Через тиждень він повернувся до монастиря. Брат у воротах почув його стук і запитав, хто це.
– Це брат Іоанн. Я голодний.
– Цього не може бути, – сказав воротар. – Брат Іоанн у пустелі, він перетворює себе на ангела. Він більше не відчуває голоду, і йому більше не потрібно працювати, щоб прогодувати себе.
– Пробач мою гордість, – сказав брат Іоанн. – Ангели допомагають людям. Це їхня робота, і ось чому вони споглядають пишноту Бога. Я можу споглядати ту ж пишноту в моїй щоденній праці.
Після цих слів смирення брат відчинив ворота.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.