Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще
Евангелие. Фото: Православие.ру
Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще. Христос — самая важная Личность в мироздании, и только Его суждение имеет значение. Он есть Господь, Создатель и Владыка вселенной, мы все созданы Им и для Него.
В Его руках наша временная и вечная участь, и подлинное благо как наше, так и других людей — только в Нем.
Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно, что это просто миф подобный другим мифам, психологическое и культурное влияние которого можно использовать в каких-то действительно нужных и важных целях.
Если вы пытаетесь поставить Христа на службу чему бы то ни было — партии, движению, дорогой Родине, святой свободе, борьбе за, борьбе против, вы тем самым подразумеваете, что Христос не воскресал.
Потому что если Он воскрес — и то, что Он говорит о Себе и что о Нем говорят Апостолы — правда, то Он не может быть на службе чему-то еще. Он может быть только Господом.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.