Переслідування УПЦ і ліквідація УГКЦ у 1946: чи є подібність?

Львівський собор 1946 року. Фото: відкриті джерела

8-10 березня 1946 року відбувся Львівський церковний собор, на якому було оголошено про ліквідацію УГКЦ і приєднання її священників та вірних до РПЦ. Зараз влада та уніати проводять конференції, присвячені цій події. Головна їхня теза – УГКЦ була ліквідована, тому що відмовилася ставати слугою сталінського злочинного режиму.

Про це, зокрема, заявив заступник голови ДЕСС Войналович: «Перед Церквою фактично стояв вибір без компромісів: або стати інструментом радянського режиму, або залишитися непокореною з усвідомленням усіх наслідків».

Історики стверджують, що після розгрому нацистів і визволення Західної України керівництво УГКЦ ініціювало переговори з радянськими органами заради подальшої долі своєї структури. Одна зустріч пройшла в Москві, інша – у Львові. Єдиною вимогою влади до уніатів було посередництво при переговорах з ОУН-УПА. Їм потрібно було звернутися до цих формувань із закликом скласти зброю.

Але в УГКЦ відмовилися це робити. Капелан «Нахтігаля» Іван Гриньох пізніше напише: «Перед делегацією поставили вимоги включитися в боротьбу проти українських повстанців. Не допомогли пояснення, що Церква не може безпосередньо й активно включатися в наскрізь політизовану внутрішню боротьбу».

Звичайно, ніхто не може гарантувати, що в разі згоди влада СРСР залишила б УГКЦ у спокої, але їй надали вибір. Вибір, якого не було у православних у 1596 році, коли унія насаджувалася на цих землях обманом і силою.

Паралелі, які сьогодні проводить влада з подіями 80-річної давнини, заслуговують окремої уваги. Офіційний наратив зводиться до «спадкоємності» нинішньої Росії, яка переслідує греко-католиків на окупованих територіях України. Але чомусь їхні слова викликають зовсім інші асоціації.

Наприклад, Войналович заявляє наступне: «Тоді також говорили (у владі – Ред.) про "агентів Ватикану", "загрозу державі". Сьогодні – ті ж звинувачення. Фактично – одне до одного. Як калька».

Нічого не нагадує? Просто замість «Ватикану» поставте «Москву», і вся ця фраза чітко виглядає як нинішні звинувачення влади на адресу УПЦ. Також у ДЕСС заявили, що після заборони УГКЦ «напрацювала унікальний досвід»: «У підпіллі, в катакомбах, через передачу традиції, формацію, хіротонії та спадкоємність служіння, незважаючи на тиск».

Сьогодні в Західній Україні громади точно так само «напрацювали унікальний досвід» підпілля, ховаючись від держави та «активістів», а в інших частинах України сотні парафій після захоплень їхніх храмів служать у підвалах, хатах, сараях тощо.

Тому нинішній нашій владі перш ніж кивати на дії окупантів, добре б сходити до офтальмолога з приводу вилучення колод і сучків. По факту їхня нинішня політика щодо УПЦ мало чим відрізняється від радянських попередників 80-річної давнини.

Читайте також