Ангели-охоронці не білі. Вони – сиві…

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

– Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, – з гідністю заявив чоловік.

– А з яких це пір, – здивувався Творець, – страждання стали вважатися заслугою?

– Я носив волосяницю і вервиці, – вперто нахмурився чоловік. – Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

– Ну і що? – помітив Бог. – Я розумію, що ти страждав – але за що саме ти страждав?

– Во славу твою, – не роздумуючи, відповів чоловік.

– Гарна ж у мене виходить слава! – усміхнувся сумно Творець. – Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

Творець все так само задумливо дивився на людину.

– Так що з моєю долею? – нагадала про себе людина.

– Страждав, кажеш, – тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

– А де ж будинок?

– Отче, чи можеш ти сказати мені, що таке філософ?

– Філософ – це сліпець, який шукає в темній кімнаті чорну кішку, коли її там немає.

– А хто ж тоді богослов?

– Богослов – це те ж саме, але іноді він знаходить кішку...

– Господи, чи чуєш ти мене?

– Чую.

– Господи, ну що для тебе сто тисяч років?

– Секунда.

– Що для тебе сто тисяч доларів?

– Копійка.

– Господи, дай мені копієчку...

– ...секундочку!

Екуменізм – це хороші відносини між православними парафіями. А суперекуменізм – це хороші стосунки всередині однієї православної парафії.

– Чи плачеш про свої гріхи як митар, чи смиренний?
– Так плачу і смиренний, не те що деякі, он стоять попереду й хваляться своїми чеснотами, а самі суть фарисеї.
– Значить вважаєш себе митарем?
– Що значить уявляю, митар і є, смиренний і плачу, а ці он, ти тільки поглянь, фарисеї.
– А якщо я тобі скажу, що ти і є фарисей, що мені відповіси?
– Зі смиренням відповім, що помиляєшся, митар я, митар.

Аеропорт. Пасажири біля трапа чекають посадку. З літака виходить прибиральниця зі стопкою газет, які вона зібрала під сидіннями.

Крик із натовпу:

– Ну ось, всі газети зібрала, що ми в польоті будемо читати?

Прибиральниця:

– Отче наш..