П'ять ярусів високого мистецтва
Величезний дерев'яний ансамбль стоїть у музейному просторі, захоплюючи погляд від темних пределів до різьбленого золота верхнього хреста.
У залі Нацмузею у Львові можна побачити величезну дерев'яну конструкцію. П'ять ярусів із дощок, вкритих лаком і золотом, здіймаються вгору. Цей масштабний ансамбль ієромонах Іов (Кондзелевич) разом із різьбярами створював між 1698 і 1705 роками. Замовлення надійшло від братії Хрестовоздвиженського храму Манявського скиту.
Доля твору виявилася непростою. У 1785 році австрійська влада закрила скит, і дерев'яне оздоблення перевезли до сусідніх Богородчан. Пізніше, у 1916 році, під час Першої світової війни, його вивезли до Відня. З Австрії іконостас потрапив до Варшави, і лише в 1920-х роках пам'ятка живопису повернулася до Львова.
Найнижчий ярус іконостаса утворюють предели. Це невеликі ікони, розташовані під місцевими образами. На одній із них майстер написав сюжет про зустріч в Еммаусі. Воскреслий Спаситель іде з учнями літньою стежкою. Поряд розміщені інші малі сцени: «Терновий вінець», «Спокуса», «Христос і Никодим». Тут живопис зосереджений на земному шляху Ісуса, де страждаючий Месія звершує діло спасіння.
Золоте різьблення місцевого ряду
Піднімаючись вище, погляд упирається в місцевий ряд. Саме тут різьбярі виявили дивовижну фантазію. Царські врата вкриті прозорим наскрізним різьбленням з аканфових листків і важких грон. В овальних картушах ієромонах Іов зобразив Благовіщення та чотирьох євангелістів. Зустріч Пресвятої Діви з Ангелом написана повітряно, а над стулками розміщено маленьке дерев'яне Розп'яття.
На бічних дияконських вратах розміщена постать архангела Гавриїла. Музейні зберігачі називають цей образ вершиною майстерності барокової доби. Крила архангела немов тріпочуть на золотому тлі, а пензель передає м'які складки світлого вбрання.
По обидва боки від врат стоять монументальні постаті печерських старців. Преподобний Антоній Печерський зображений у темному чернечому кукулі, з довгою сивою бородою. Поруч стоїть преподобний Феодосій Печерський із непокритою головою. Їхні постаті займають майже всю площину дошки. За спинами подвижників видно зелені пагорби та золоті куполи Успенського собору Києво-Печерської лаври. Святі тримають розгорнуті сувої з текстами повчань, змушуючи завмерти перед величчю їхнього подвигу.
Святковий ряд
Третій ярус утворюють дванадцять невеликих святкових ікон. Майстер ділив роботу з помічниками. Найскладніші лики та центральні постаті він писав сам, а тла й фрагменти одягу доручав малювати ремісникам майстерні. Через це рівень живопису на сусідніх дошках трохи різниться, зберігаючи живі сліди артільної праці.
Воскресіння Христове написане через сюжет Його зішестя в пекло. Спаситель у білих шатах топче зруйновані мідні врата. З темної безодні виходять праотці Адам і Єва. Світла постать Бога вирізняється на тлі темних скель. Учні жовківської школи вміли поєднувати суворий візантійський канон із західною гравюрною традицією. Композиція дихає тріумфом, прориваючи темряву пекла яскравим золотим світлом.
Престол у сяючих хмарах
Четвертий ярус займає Деісус. У центрі воссідає Христос Великий Архієрей. Спаситель зодягнений у пишний саккос, на Його главі покладена коштовна митра. Трон підтримують ангели, біля його підніжжя завмерли херувими. Права рука Владики благословляє тих, хто молиться, у лівій лежить розгорнуте Євангеліє.
З боків архієрейського престолу стоять два жезли. На одному з них виведено напис «ΘΕΟΣ». На іншому посоху майстер Йов розмістив єврейський Тетраграматон. Написаний він з маленькою помилкою в літерах, що видає в іконописці людину, не знайому з мовою давніх текстів, але таку, що прагнула передати велич старозавітного Імені Божого.
Кров над Розп'яттям
П'ятий ярус іконостаса містить фігурні дошки із зображеннями старозавітних пророків. У їхніх руках містяться довгі сувої з передсказаннями про пришестя Спасителя. Кожна постать повернута до центру, до вершини іконостаса.
На самому верху встановлено оригінальне Розп'яття, по боках якого стоять Богородиця та апостол Іоанн Богослов. З рани на ребрі Спасителя виростає різьблена лоза. Голубуваті грона та зелене листя обвивають дерев'яний брус, поєднуючи древо страти з образом живого винограднику.
Над головою Христа встановлено об'ємну постать пелікана. Птах розриває свої груди дзьобом, щоб нагодувати пташенят гарячою кров'ю. Це давнє алегоричне зображення Євхаристії.
Цифровий зліпок давньої роботи
У 2020 році фахівці львівського музею разом із командою дослідників провели масштабну фотограмметрію іконостаса. Експерти зробили близько 40 000 високоточних кадрів, щоб створити детальну тривимірну модель кожного сантиметра поверхні. Вікна зали закривали від прямого сонця, розсіюючи світло білими полотнами. Тепер навіть незрячий може доторкнутися до об'ємної копії цієї пам'ятки, відчувши пальцями глибину старовинного різьблення.
Іконостас стоїть поза храмом і нині позбавлений літургійного життя. Але його молитовне призначення зберігається.
Погляд глядача здіймається від нижніх ярусів з їхніми гіркими сюжетами Страстей, проходить крізь ряди святих і зупиняється на вершині, де різьблена лоза виростає з відкритого ребра Спасителя, підкреслюючи символіку вічного спасіння людства.
