Притча про смоківницю, або «кухарчине» богослів’я…
«Від не достатку простоти – не достаток віри»
архім.Лазар (Абашидзе)
Бувають моменти у житті кожного, коли раптово почуті слова западають у душу і підштовхують людину на тривалі роздуми. Не важливо, що це – уривок виступу по радіо, випадково почутий у маршрутці по дорозі з дому на роботу, чи це фраза із фільму або книги, – важливо те, який настрій вони передають. Для людини ж віруючої, або, як зараз прийнято казати, практикуючого християнина, часто – це фраза або речення із Писання чи творів Святих Отців.
Ось декілька днів тому, мені, можна сказати, в’їлася у голову фраза із Євангелія від Матфея, 24 глава, 32 вірш: «От смоковницы научитеся притчи…». Я знайшов це місце як у самому тексті, так і в тлумаченні Святих Отців, у якому Господь навчає про кончину світу і останні часи, але роздуми мої зараз не про це. Я навмисне не наводив цю цитату повністю, а тільки те, що сидить на думці, як то кажуть, і дійшов ось до яких висновків: по-перше, це унікальність Книги Книг, де кожне слово окремо від усієї фрази наповнене своїм неповторним сенсом; по-друге, не дивлячись на сам сенс усього контексту тієї чи іншої притчі, часто вона підводить читача до зовсім несподіваних висновків. А тепер перейду до того, що саме стало причиною цих роздумів…
Почалося все буденно і зовсім не таємниче – начистити цибулі та моркви для приготування обіду. І ось під час роботи в мене знову ввімкнувся внутрішній магнітофон, що нагадав фразу про смоківницю і всю притчу. Я зупинився, сиджу і розмовляю сам із собою: «Добре! Смокви у нас не ростуть, переді мною лежить цибуля і морква. Яку, наприклад, притчу мені може розповісти морква і цибуля?». А все дуже просто і, водночас, не зовсім просто. Просто, тому що це – речі, які є у кожного на кухні і без чого не обходиться раціон як президента так і бідняка, а не просто тому, що вони, як і увесь процес приготування їжі, розкрили дещо важливе про наше життя. Каструля, у якій ці овочі дружно варяться на вогні – це наше життя, що кипить різними подіями і приводить у рух все, що знаходиться в ній. Овочі та їхня кількість у цьому казанку – це саме те, що необхідно для того, щоб те, що вариться, можна було їсти, тому переважну більшість страви складають морква, картопля та інші, а меншу – сіль, перець і приправи. Зварити суп чи кашу без приправи – вона буде прісна і не смачна, а пересоливши чи переперчивши, її не можливо буде піднести до рота. При правильному використанні продуктів у приготуванні страв кожен компонент, як окремо, так і з усіма разом, буде смачним і приємним на смак, а при неправильному – ви і самі розумієте, що з цього вийде.
Мораль цієї кулінарної філософії дуже проста – достатньо поспостерігати за тими, хто живе біля нас. Хтось із них – картопля, хтось – морква, а хтось – і пекуча цибулька чи навіть справжня сіль. І тільки рука Божа, яка мудро компонує у всесвітньому котлі ці «продукти», робить із тієї «картоплини», «морквини» чи «цибулини» шедевр для Царства Небесного. Кожному головне пам’ятати, що Господь не помиляється, коли «приправами» вносить корективи у наше життя. Такої притчі сьогодні навчила мене «смоківниця», і такі уроки по життю йдуть поруч у інших категоріях та речах, головне бути уважним: «имеяй уши слышати, да слышит»…Читайте також
Ченці, що випередили прогрес на 300 років
Опис майна, складений королівськими чиновниками у XVI столітті, свідчить про те, що мовчальники створили першу промислову мережу в Європі.
Нерукотворний собор Баха
Бах поховав десятьох своїх дітей, був змушений терпіти принизливі тяжби з магістратом і наприкінці життя осліп. Але він встиг збудувати храм, який неможливо зруйнувати.
Подільський ковчег серед чумної катастрофи
У середині XVII століття Київ опинився в епіцентрі епідемії та війни. Судові книги й літописи розповідають, як городяни рятувалися в зачинених будинках.
Змова проти винахідника нот
Винахід, що врятував церковну музику від забуття, коштував його автору цькування та вигнання. Відновлюємо перебіг цієї справи за документами XI століття.
Право на вічний спокій
Античний Рим безжально стирав імена мільйонів простих людей після смерті. Християни здійснили неймовірний переворот, повернувши людині духовну гідність.
Таємний подвиг візантійського підпілля
Хрестоматійні підручники зводять іконоборство до суперечок богословів у Константинополі. Але справжня драма розгорталася в глухих селах.