Кипарис
– Вирви цей кипарис!
Кипарис той був малий, і брат негайно однією рукою вирвав його. Потім старець вказав йому на інший, більший від першого, і сказав:
– Вирви й цей!
Брат розхитав його обома руками і висмикнув. Знову показав йому старець на інший, ще більший, він насилу вирвав і той. Потім вказав йому ще на інший, значно більший; брат з величезною працею спершу довго розгойдував його, старався та пітнів, і нарешті вирвав і цей. Потім показав йому старець і ще більший, але брат, хоча й багато старався та пітнів над ним, проте не міг вирвати. Коли ж старець побачив, що він не в силах зробити цього, то наказав іншому братові встати та допомогти йому; і так вони обидва разом ледь встигли вирвати його.
Тоді старець сказав братії:
– Ось так і пристрасті, братія: поки вони малі, то, якщо побажаємо, легко можемо вирвати їх; якщо ж легковажно поставимося до них, як до малих, то вони зміцнюються, і чим більше зміцнюються, тим більшої вимагають від нас праці; а коли дуже зміцняться в нас, тоді навіть і з працею ми не можемо самі вирвати їх з себе, якщо не отримаємо допомоги від деяких святих, які допомагають нам по Богу.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.