Хлібороб та наречена
Такі красуні вийшли у танок, що в хлопців очі розбігаються – одна краща за іншу!
Крокують, як пави, плечима ведуть, себе якнайкраще показують. І лише одна серед них скромно стоїть осторонь, низько схиливши голову та опустивши очі.
– Ось моя суджена, – показав на неї хлібороб.
Здивувалися друзі такому дивному вибору, а хлопець пояснив:
– Адже я хлібороб і звик судити за пшеничними колосками. Коли вони стоять, гордо випроставшись, так що здалеку видно, то в такому колосі майже напевно немає зерна. А колос, наповнений хлібом, завжди схиляється донизу, тож часом його відразу й не помітиш. Точно так само і наречена.
Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.