Чому закривали Храм Гробу Господнього

Храм Гробу Господнього в Єрусалимі

Головна святиня всього християнського світу, Храм Гробу Господнього в Єрусалимі, був закритий три дні, з 25 по 28 лютого. Таке рішення було прийнято вперше за останні 100 років на знак протесту проти рішення мерії Єрусалима стягувати податок з церковної власності на Святій Землі. Що означає таке рішення – спробу поповнити муніципальну казну або щось більше? І як будуть розгортатися події далі?

28 лютого з'явилось повідомлення про певне розрядження ситуації: Храм Гробу Господнього знову відкрили для паломників і туристів. Напруженість конфлікту дещо ослабла, але сам конфлікт ще дуже далекий від завершення.

Історія питання сягає у глиб століть. У часи, коли Палестиною володіли мусульмани, араби і турки, податок на нерухомість християнських конфесій, звісно, стягували. Але після Першої світової війни протекторат над Палестиною отримала Великобританія, і християнські святині від нього звільнили. У 1947 році британський уряд відмовився від мандату на Палестину, а в 1948-му було проголошено утворення держави Ізраїль. Це проголошення відбулося згідно з Резолюцією Генеральної асамблеї ООН № 181 від 29.11.1947 р.

Резолюція передбачала поділ Палестини на дві держави – арабську та єврейську, а Єрусалим був оголошений міжнародним містом під управлінням ООН, щоби не допустити конфлікту щодо його статусу. Проте арабські країни не визнали такого рішення, що викликало Першу арабо-ізраїльську війну 1947-1949 рр. Згідно з міжнародними документами, держава Ізраїль зобов'язалась зберегти привілеї християнських конфесій на Святій Землі, якими вони користувалися при британському протектораті. Це те, що сьогодні лідери християнських громад Ізраїлю називають статус-кво і на що посягає мерія Єрусалима.

За роки існування сучасного Ізраїлю і державна влада, і муніципальна влада окремих міст час від часу намагалися обкласти церковну нерухомість хоч якимись податками. Аргументували це тим, що такої нерухомості на території Ізраїлю дуже багато і її звільнення від оподаткування сильно підриває відповідні бюджети. Цю логіку поділяє і мер Єрусалима Нір Баркат, відстоюючи рішення мерії стягувати податок з усієї нерухомості релігійних організацій, крім, власне, храмів: «Ми більше не будемо вимагати від мешканців Єрусалима нести цей тягар та субсидіювати цей колосальний борг».

Тобто нестача міського бюджету, яка нібито утворилася внаслідок того, що з релігійної власності не сплачують податок, має бути покрита збільшенням податків з мешканців Єрусалима.

«Ми більше не будемо вимагати від мешканців Єрусалима нести цей тягар та субсидіювати цей колосальний борг»

Нір Баркат, мер Єрусалима

Тут мер явно лукавить. По-перше, оподаткування церковної власності порушує (прямо або опосередковано) міжнародні зобов'язання Ізраїлю, і з цієї причини відповідні надходження не можна враховувати при складанні муніципального бюджету. По-друге, міська влада в реальності не вдаватиметься до збільшення податку на громадян для покриття бюджетного дефіциту, оскільки це дуже непопулярний захід, і сама процедура такого збільшення досить складна юридично. Проте звучить дуже красиво: «Церкви не платять – а страждають бідні городяни».

Заради справедливості слід зазначити, що муніципальна влада Єрусалима зібралась стягувати податок не лише з християнських конфесій. Під це рішення потрапили також і установи ООН, розташовані в місті, що входить в протиріччя зі Статутом ООН та Конвенцією про дипломатичні відносини 1961 року. Загалом мерія нарахувала 887 об'єктів, які підпадають під оподаткування, і навіть розрахувала суму, яку планує одержати, – понад $180 млн. Рішення було прийняте ще кілька років тому, отже зазначена сума включає в себе недоїмку за минулі роки, а також пеню.

У відповідь на жорстку вимогу мерії заплатити податок, а також на арешт деяких рахунків релігійних організацій лідери християнських конфесій наважились на безпрецедентний крок – закрити Храм Гробу Господнього. Відповідне рішення прийняли православний єрусалимський Патріарх Феофіл III, єрусалимський Патріарх Вірменської Апостольської Церкви Нурхан Манукян та Кустод Святої Землі Франческо Паттон (Католицька Церква). Вони поширили заяву, в якій йдеться: «Систематичний і безпрецедентний наступ на християн на Святій Землі жорстоким чином порушує базові, ab antiquo (які ведуть свою історію з давніх часів) і суверенні права, попираючи делікатну тканину відносин між християнською громадою та місцевою владою. Тому... в якості заходу протесту ми наважились на безпрецедентний крок закриття Храму Гробу Господнього».

Цей крайній захід привернув до проблеми увагу світової громадськості, і на адресу ізраїльської влади стали звучати заклики не піддавати ризику хиткий релігійний мир на Святій Землі. Верховний емісар ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки Федеріка Могеріні нагадала про необхідність захищати особливий статус Єрусалима як святого міста для трьох світових релігій і висловила надію на подолання кризи.

Глави християнських громад Єрусалима звинуватили владу у спробі витіснити християнство зі Святої Землі. Їх підтримали і мусульманські лідери. Муфтій одного з найвпливовіших навчальних закладів ісламу, університету аль-Азхар, Ахмад аль-Таїб різко засудив ініціативу єрусалимської влади про стягування податку з власності християнських конфесій: «Мета цих заходів – вигнати з міста палестинське населення, як християнське, так і мусульманське. <…> Нав'язування Єрусалиму єврейського характеру пов'язано і з несправедливим рішенням визнати місто столицею сіоністського утворення. Я закликаю міжнародну спільноту втрутитись і забезпечити свободу релігії».

На проблему оперативно відреагував уряд Ізраїлю. У вівторок, 27 лютого, для вирішення конфліктної ситуації навколо оподаткування церковної власності прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху сформував спеціальну комісію на чолі з міністром регіонального співробітництва та одним з найдосвідченіших політиків Ізраїлю Цахі Анегбі. На час роботи комісії дію рішення мерії Єрусалима про стягування податків разом з неустойкою буде призупинено. Це рішення знизило загострення пристрастей і дозволило трьом християнським громадам знову відкрити Храм Гробу Господнього. А арабська газета «Аш-Шарк аль-Аусат», яка виходить в Лондоні, написала, що ізраїльська влада капітулювала перед єдністю Церков, керуючих Храмом Гробу Господнього.

«Мета цих заходів – вигнати з міста палестинське населення, як християнське, так і мусульманське»

Ахмад аль-Таїб, муфтій університету аль-Азхар

Проте подібна оцінка видається на сьогодні занадто оптимістичною. Питання з церковною власністю в Єрусалимі та в інших містах Ізраїлю досить складне та заплутане. Її можна умовно розділити на три категорії.

До першої входять власне храмові будівлі, які не підлягають оподаткуванню, і влада цього не оскаржує. Але, як стверджує ізраїльська влада, це лише ті будівлі, в яких проходять богослужіння.

До другої категорії належать різні паломницькі готелі, їдальні, просвітницькі центри, навчальні заклади, келії для ченців і черниць, підсобні приміщення та інша нерухомість, яка використовується в релігійних цілях, але не має сакрального характеру. Ця категорія вже підлягає оподаткуванню, незважаючи на те, що вона забезпечує можливість прийому паломників, проведення екскурсій, проживання чернецтва та інших осіб, які піклуються про утримання розташованих в Ізраїлі святинь.

І, зрештою, до третьої категорії входять об'єкти, які взагалі не призначені для ведення релігійної діяльності, чимало з яких використовують у комерційних цілях. Є також і ділянки землі, частина яких не має історичної цінності і здається конфесіями в довгострокову оренду. На них часто розташовується звичайна житлова забудова або комерційні будівлі. За логікою речей ці об'єкти можна оподатковувати на загальних підставах, і немає причин вимагати для них якихось пільг. Але тут теж не все так просто.

Рішення муніципалітету Єрусалима виділяє лише першу категорію церковної нерухомості – храми, і не робить відмінностей між двома іншими, а відмінності ці дуже істотні. Готелі дають можливість прочанам відвідувати святі місця, чернечі келії – можливість проживання на Святій Землі насельникам монастирів. Якщо на ці об'єкти введуть податок, вартість паломництва зросте, і кількість християнських паломників зменшиться. Секретар Руської духовної місії в Єрусалимі ігумен Никон говорить, що, наприклад, «у Горненському монастирі без податку залишиться тільки центральний храм, а всі навіть келії чернечі, не кажучи вже про паломницькі будинки, підпадуть під податок. І це буде просто крах».

Дуже багато церковних споруд – і храми, і інші будівлі – часто є досить древніми та мають велику історичну цінність. Утримання їх у належному порядку вимагає дуже великих коштів. І ті доходи, які отримують християнські громади Ізраїлю, в тому числі і від комерційної чи іншої не сакральної нерухомості, в основному йдуть на утримання стародавніх споруд, підтримання монашого життя, а також простої присутності християнських громад в мусульманському та іудейському оточенні.

Не варто забувати також, що це іновірне оточення часто буває ворожим, а отже християни змушені нести витрати і на заходи безпеки. Все це змушує дорожити, як то кажуть, кожною церковною копійкою, і стягування податків в муніципальну скарбницю досить сильно підірве фінансові можливості християн в Ізраїлі. «Якщо цей закон буде прийнятий, діяльність Руської Православної Церкви, її офіційна тут присутність просто стане під питання, тому що, очевидно, податки будуть величезними», – каже ігумен Никон.

Різко протестуючи проти планів єрусалимського муніципалітету, християнські громади справедливо побоюються, що в разі їхньої згоди на якусь компромісну мінімальну ставку з часом ця ставка буде підвищуватись. І таким чином з'явиться дуже потужний важіль тиску на них. Рішучість, з якою православні, вірмени та католики відстоюють свої права, дозволяє говорити про те, що вони розуміють всю небезпеку, яка їм загрожує, і не стануть погоджуватися на різні компромісні варіанти.

«Якщо цей закон буде прийнятий, діяльність Руської Православної Церкви, її офіційна тут присутність просто стане під питання, тому що, очевидно, податки будуть величезними»

Ігумен Никон, секретар Руської духовної місії в Єрусалимі

Ізраїльській владі, швидше за все, доведеться піти на поступки, але вся ця історія свідчить, що в Ізраїлі послідовно проводять політику скорочення християнської присутності на Святій Землі. Влада країни використовує кожну можливість, щоб утруднити діяльність християнських конфесій. Можливостей цих поки не так багато – все-таки Ізраїль зацікавлений у збереженні дружніх відносин і з Ватиканом, і з Росією, і з іншими країнами, які іменують себе християнськими. Але якщо ця зацікавленість почне слабшати, тиск на християн буде наростати.

А якщо дивитися на ситуацію ще ширше, то можна побачити просто катастрофічне скорочення християнської присутності на всьому Близькому Сході. За останні роки в результаті воєн в Іраку, Сирії, Лівії, кольорових революцій в Єгипті, Тунісі, Ємені, Лівані та інших країнах число християн скоротилось приблизно в десять разів. Навряд чи ті, хто ініціював криваві події так званої «арабської весни», не припускали такого розвитку подій. А якщо припускали, то, може, це й було їхньою кінцевою метою?

Читайте також