Коли багатство на шкоду

Митрополит Антоній, керуючий справами Української Православної Церкви

Багато хто з нас напевно думають, чому так несправедливо влаштований наш світ, чому деякі шикарно живуть, а інші, навпаки, ледве зводять кінці з кінцями? Чому Господь попускає бути такій кричущій несправедливості?

Думаючи так, ми, непомітно для самих себе, починаємо звинувачувати Бога в подібній всесвітній несправедливості, забуваючи про те, що проблема  людства, перш за все, криється в нас самих, а не в Бозі. Господь створив цей світ ідеальним, але людина впустила в нього гріх, а з гріхом у цей світ увійшли всі лиха та нещастя.

З приводу багатства існує безліч висловлювань святих отців. Вони кажуть, що людина зовсім не є абсолютним власником свого багатства, вона може бути лише тимчасовим його володарем. Людина – це певний «управитель» чи «приставник», поставлений Богом. Багатство – це зброя, і якщо ти правильно його використовуєш, воно послужить твоєму виправданню, якщо ж неправильно, стане причиною твоєї погибелі.

Багатство стає на шкоду тоді, коли людина починає думати тільки в рамках своїх інтересів, бажати лише особистої вигоди, у збиток іншим, коли, піклуючись про своє збагачення, забуває про любов, часом навіть до своїх близьких. Від такого багатства черствіє серце, і біль рідної людини може бути навіть не почутий.

Небезпека виникає, коли людина стає залежною від свого багатства, вона перестає думати про щось інше, окрім грошей. У такому разі багач, що має владу, стає найбільш невільною людиною, бо в неї немає сил побороти свою залежність.

Чим більше багатства в такої людини, тим менше в неї любові. По суті, ні багатство, ні бідність не роблять людину хорошою або поганою, все залежить від нашого сердечного ставлення до матеріальних благ.

Доказ тому – безліч прикладів святих, які були багатими людьми. Однак вони ніколи не ставили своє особисте багатство у главу кута земного життя.

Христос ніколи не засуджував багатство саме по собі, а тільки тих, хто ним захопився.

Аіф

Читайте також