Притча: Візит Бога

І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм, Як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний каже: «якщо ти не зможеш прийти до мене, я прийду до тебе в цей день».

Прокинувся швець і зрадів: «Невже сам Господь до мене завітає?» – думав він.

Весь ранок він наводив порядок і чистоту у себе вдома, готував святкові частування – як міг, так і готувався до приходу бажаного Гостя. І ось, під час підготовки він побачив за вікном рыдающего хлопчика. Він покликав його до себе, швець запитав:

– Чому ти плачеш?

– У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені не в чому ходити. А живемо ми в родині бідно, а тому нові купити не зможемо…

Тоді швець хлопчик заспокоїв і сказав:

– Давай мені свої черевики, я полагоджу тобі їх.

Через деякий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу.

Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка і каже:

– Прости мене, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нічим… Але ходити без чобіт тепер не можна – холоди настали…

Швець тільки посміхнувся і сказав:

– Готові твої чоботи. Носи і не снашивай! – І віддав їх жінці, так нічого не вимагаючи.

Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав обіцяв прийти до нього Гостя. Справа вже наближався до сну, коли швець, приуныв від безплідного очікування, став стелити собі постіль. І тут у двері постукали.

Відкривши, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав:

– Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені не до кого: ніхто до себе на ніч не пускає…

Зглянувся швець над ним і пустив до себе в будинок. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець поклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе:

– Напевно, я виявився гідний Гостя, тому що він так і не прийшов до мене сьогодні… Мабуть, він не удостоїв мене честі впоратися з ним цей великий святковий день, – з такими невеселими думками і заснув швець.

І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос каже йому:

– Я сьогодні приходив до тебе тричі, і кожного разу ти мене радо приймав.

Читайте також

Важкий якір вірності

Маленька каблучка на безіменному пальці пройшла шлях від фінансового чека до ікони вічності. Ми вдивляємося в її приховані та забуті смисли.

Євхаристія в римських нетрях

У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.

Бронзовий лев проти королівського меча

Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.

Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява

Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.

Риза з дорожнього плаща

Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.

Духовна інженерія Константинополя в облозі

Міські хресні ходи у Візантії рухалися за розкладом точніше військового маршу – і не раз утримували городян від паніки.