Притча: Візит Бога

І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм, Як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний каже: «якщо ти не зможеш прийти до мене, я прийду до тебе в цей день».

Прокинувся швець і зрадів: «Невже сам Господь до мене завітає?» – думав він.

Весь ранок він наводив порядок і чистоту у себе вдома, готував святкові частування – як міг, так і готувався до приходу бажаного Гостя. І ось, під час підготовки він побачив за вікном рыдающего хлопчика. Він покликав його до себе, швець запитав:

– Чому ти плачеш?

– У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені не в чому ходити. А живемо ми в родині бідно, а тому нові купити не зможемо…

Тоді швець хлопчик заспокоїв і сказав:

– Давай мені свої черевики, я полагоджу тобі їх.

Через деякий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу.

Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка і каже:

– Прости мене, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нічим… Але ходити без чобіт тепер не можна – холоди настали…

Швець тільки посміхнувся і сказав:

– Готові твої чоботи. Носи і не снашивай! – І віддав їх жінці, так нічого не вимагаючи.

Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав обіцяв прийти до нього Гостя. Справа вже наближався до сну, коли швець, приуныв від безплідного очікування, став стелити собі постіль. І тут у двері постукали.

Відкривши, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав:

– Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені не до кого: ніхто до себе на ніч не пускає…

Зглянувся швець над ним і пустив до себе в будинок. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець поклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе:

– Напевно, я виявився гідний Гостя, тому що він так і не прийшов до мене сьогодні… Мабуть, він не удостоїв мене честі впоратися з ним цей великий святковий день, – з такими невеселими думками і заснув швець.

І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос каже йому:

– Я сьогодні приходив до тебе тричі, і кожного разу ти мене радо приймав.

Читайте також

Смерть, що зрівняла стани

​У Римі жінка була вічною дитиною, а раб – просто річчю. Але на арені амфітеатру християнки здобули право голосу і довели свою рівність із чоловіками.

Світло Воскресіння на дні гинучого світу

Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.

Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті

Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.

Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?

Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.

Місяць закону і сонце благодаті

Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.

Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви

У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.