Притча: Перш ніж забруднити когось гряззю...
Він знав, що той пасе тварин у віддаленому місці, де майже ніхто не ходить, і вирішив скористатися цим та викопати йому глибокую яму, щоб той звалився в неї.
Пізно вночі він почав копати. Коли він копав, то уявляв собі, як його кривдник потрапить до неї і, можливо, щось зламає собі або помре в ній, не маючи можливості вилізти звідти. Або, принаймні, до ями впаде його корова, вівця або, на худий кінець, коза. Довго і завзято він копав, мріючи про помсту, та не помічав, як яма ставала все глибше й глибше. Але от засірів світанок, і він отямився від своїх думок.
І яким було його здивування, коли він побачив, що за цей час він викопав таку глибоку яму, що сам вже не зможе вилізти з неї.
Тому, перш ніж навіть подумки рити яму іншому, згадай: для того щоб вирити її, тобі самому доведеться в ній опинитись, бо першим у ній опиняється той, хто її риє. І перш ніж забруднити когось гряззю, спочатку тобі доведеться забруднити свої руки.
Читайте також
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.
Обійми Отця: Чому у Бога на картині Рембрандта різні руки
Картина, де у Бога дві різні руки. Одна – чоловіча, інша – жіноча. Рембрандт помирав, коли писав це. Він знав таємні смисли свого полотна.
Операція «Рим»: Боротьба за крісла в Сенаті
Підроблені документи, афера з бланками і два собори в одному місті. Продовження розслідування найцинічнішої зради в історії східноєвропейського християнства.
Естетика прихистку: Чому християнство завжди повертається в катакомби
Розкішні собори – тимчасовий одяг Церкви. Її справжнє тіло – катакомби. Коли нас заганяють у підвали, ми нічого не втрачаємо. Ми повертаємося додому.
Мат – це вірус: як одне брудне слово вбиває цілий світ
Про те, чому лайка – це семантична імпотенція, як мозок рептилії захоплює владу над особистістю і чому Вітгенштайн був правий.
Бюрократія пекла: Чому «Листи Баламута» – це дзеркало сучасності
Диявол носить костюм-трійку і працює в офісі. Розбираємо книгу Клайва Льюїса, написану під бомбардуваннями Лондона, і розуміємо: війна та сама, тільки ворог став непомітнішим.