Луцьк православний: як на Волині будують нові храми
Собор Всіх Святих Землі Волинської
Під час сумнозвісних подій 1992 року в обласному центрі Волинської області та навколишніх найближчих до міста селах було захоплено півтора десятка храмів УПЦ, при цьому в самому Луцьку в розпорядженні канонічної Церкви лишився фактично тільки нинішній кафедральний Свято-Покровський храм, біля якого згуртувалася постраждала від рейдерів православна громада міста.
Сьогодні Луцьке міське благочиння – це більше 30 громад, понад 20 діючих храмів, каплиці, відкриті для пацієнтів медичних закладів та ув'язнених.
В межах міста та прилеглих населених пунктах активно будуються ще п'ять храмів. Один з них, названий на честь святої рівноапостольної Марії Магдалини, вже практично завершений: за словами благочинного Луцької міської округи протоієрея Володимира Литвенчука, громада вже перейшла молитися до нового приміщення, а до осені планується освячення та відкриття храму.
Собор Всіх Святих Землі Волинської
Головним об'єктом уваги залишається майбутній кафедральний собор Всіх Святих Землі Волинської. Хоча тут ще нескоро будуть завершені роботи, в нижньому храмі, названому на честь святого апостола Андрія Первозванного, громада молиться вже багато років: у тимчасовому приміщенні-модулі влітку надто тісно та душно, і парафіяни переходять сюди. Через масштабність проекту та повільний збір фінансування було вирішено зосередити роботи в нижньому храмі, щоб оперативно довести його до завершення. Нещодавно тут пофарбували стіни, для подальших робіт громада Всіх Святих Землі Волинської шукає додаткове фінансування.
Храм, спроектований в стилі сакральної архітектури Київської Русі, вже зараз вражає своєю величчю. Півроку тому на собор встановили два куполи із запланованих п'яти. Встановлені хрести височіють над багатоповерхівками спального району, які оточують храм. На початку 90-х, коли єпархія отямлювалася після удару рейдерів, новоствореній громаді запропонували будувати тут масивний собор, не залишаючи іншого варіанту – настоятель протоієрей Володимир Яцишин згадує, що громаді довелося погоджуватися на цю велику ділянку та проект майбутньої величезної будівлі – одного з найвищих храмів України.
Свято-Миколаївський храм
Громада святого Миколая села Великий Омеляник – це в основному лучани, які проживають в околичному мікрорайоні міста. Будинки та комунікації тут належать до обласного центру, а земля під ними перебуває вже у розпорядженні сусідньої сільської ради.
Звичайна чиновницька плутанина з документацією в цьому випадку перейшла у тривалі судові з'ясування, в ході яких православній громаді довелося відстоювати своє право будуватися на виділеному їй крихітному «п'ятачку» між п'ятиповерхівками. Роботи мали розпочатися навесні 2016 року, однак правомочність документації Свято-Миколаївська громада доводила в суді близько півтора року. Зараз на території розташована тимчасова конструкція, поруч з якою потихеньку зростає майбутній храм.
Свято-Воскресенський храм
Свято-Воскресенська громада УПЦ зареєстрована в Луцьку вже багато років; поки за допомогою меценатів триває та вже йде до завершення будівництво храму, віруючі моляться у тимчасовому приміщенні одного з гуртожитків неподалік будівництва.
Перший камінь під фундамент був освячений і закладений у 2011 році, на сьогодні основна частина робіт вже завершена: у червні 2018 єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл освятив накупольні хрести, які поетапно встановили на храм.
Свято-Благовіщенський храм
Храм, настоятелем якого є благочинний протоієрей Володимир Литвенчук, виріс в одному зі спальних районів міста досить швидко – за останні чотири роки. Місце будівництва було освячене в 2013 році, активно роботи пішли роком пізніше.
Нещодавно на об'єкті був встановлений купол.
Свято-Благовіщенська громада поки також молиться у тимчасовому приміщенні, яке було надано їй недалеко від майбутнього місця будівництва храму. Ділянку землі довго випрошували у міськради; сьогодні церква вже прикрашає прилеглу паркову зону, біля якої ростуть нові житлові будинки.
Читайте також
Чужі у своїх палацах: Чому Еліот назвав Різдво «гіркою агонією»
Свята минули, залишилося похмілля буднів. Розбираємо пронизливий вірш Т. С. Еліота про те, як важко повертатися до нормального життя, коли ти побачив Бога.
Бог у «крисані»: Чому для Антонича Вифлеєм переїхав у Карпати
Лемківські волхви, золотий горіх-Місяць у долонях Марії та Господь, що їде на санях. Як Богдан-Ігор Антонич перетворив Різдво з біблійної історії на особисте переживання кожного українця.
Розповіді про давню Церкву: становище мирян
У давнину громада могла вигнати єпископа. Чому ми втратили це право і стали безправними «статистами»? Історія великого перелому III століття.
Бунт у печерах: Як київські святі перемогли князів без зброї
Князь погрожував закопати їх живцем за те, що вони постригли його бояр. Хроніка першого конфлікту Лаври та держави: чому монахи не злякалися вигнання.
Світанкова утреня: навіщо в храмі співаються пісні Мойсея і Соломона?
Сонце сходить, і псалми змінюються древніми гімнами перемоги. Чому християни співають пісні Старого Завіту і як ранкове богослужіння перетворилося на поетичну енциклопедію?
Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну
Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.