Притча: Кого з дітей більше любить мама?
Любов, як і вогонь свічки, ніколи не убуває
Мати мовчки взяла свічку, запалила її і стала говорити.
«Ось свічка – це я! Її вогонь – моя любов!»
Потім вона взяла ще одну свічку і запалила її від своєї.
«Це мій первісток, я дала йому свого вогню, свою любов! Хіба від того, що я дала, вогонь моєї свічки став менше? Вогонь моєї свічки залишився колишнім…»
І так вона запалила стільки ж свічок, скільки у неї було діток… і вогонь її свічки залишався таким же великим і теплим…
Читайте також
Гора Карантал: випробування спокоєм
Скельна вершина стоїть стіною між шумом Єрихона і тишею пустелі. Тут мовчання – як дзеркало, що проявляє те, з чого ми зроблені насправді.
Герої під низькою стелею: про літературу, яка розучилася бачити вічне
Сучасна проза дедалі частіше нагадує емоційну аптечку, позбавлену надії. Чому підміна морального вибору травмою забирає у нас небо і робить літературу тісною?
Паперова фортеця: григоріанський розкол 1925 року
У 1920-ті роки єкатеринбурзькі собори пустували за повної підтримки влади. Як проект ОДПУ зі створення слухняної церкви розбився об опір віруючих.
Кістка землі: чому скельні монастирі Дністра неможливо знищити
Лядова і Бакота – це тиша всередині каменю, що пережила набіги орди, вибух і затоплення. Історія про місця, де життя пішло під землю, щоб зберегтися.
Хрестовоздвиженське братство на Чернігівщині: спроба жити за Євангелієм
Наприкінці XIX ст. миряни створили громаду, де віра визначала не лише богослужіння, а й працю, виховання, побут і стосунки. Цей досвід виявився незручним майже для всіх. Чому?
Слово Боже проти нейрослопу: як зберегти людяність
Інформаційний шум та ШІ-генерації приводять людину до тваринного стану. Як вдумливе читання Писання допомагає зберегти смисли, розум та образ Божий в епоху нейрослопу.