Притча: за свої мільйони я не зміг купити ані хвилини
За всі свої мільйони ви не зможете купити ані хвилини
Він вирішив, що нарешті візьме собі рік відпочинку від роботи і поживе в розкошах, які може собі дозволити. Та не встиг він прийняти це рішення, як до нього спустився ангел смерті.
Бувши професійним торговцем, він вирішив будь-яким способом умовити продати йому хоч трохи часу:
— Дай мені три дні життя, і можеш взяти третину мого статку. Ангел не погоджувався.
— Гаразд, тоді два ... ні ... три мільйони доларів! Дай мені всього один день, щоб я зміг насолодитися красою землі й провідати родину, яку через вічну зайнятість давно не бачив.
Та ангел був непохитний. Тоді чоловік почав благати дати йому хоча б мить, щоб написати синові прощальну записку. Це бажання було задоволено.
«Ціни свій час, – написав він. – За свої свої мільйони доларів я не зміг купити ані однієї хвилини.»
Читайте також
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.
Обійми Отця: Чому у Бога на картині Рембрандта різні руки
Картина, де у Бога дві різні руки. Одна – чоловіча, інша – жіноча. Рембрандт помирав, коли писав це. Він знав таємні смисли свого полотна.
Операція «Рим»: Боротьба за крісла в Сенаті
Підроблені документи, афера з бланками і два собори в одному місті. Продовження розслідування найцинічнішої зради в історії східноєвропейського християнства.
Естетика прихистку: Чому християнство завжди повертається в катакомби
Розкішні собори – тимчасовий одяг Церкви. Її справжнє тіло – катакомби. Коли нас заганяють у підвали, ми нічого не втрачаємо. Ми повертаємося додому.
Мат – це вірус: як одне брудне слово вбиває цілий світ
Про те, чому лайка – це семантична імпотенція, як мозок рептилії захоплює владу над особистістю і чому Вітгенштайн був правий.
Бюрократія пекла: Чому «Листи Баламута» – це дзеркало сучасності
Диявол носить костюм-трійку і працює в офісі. Розбираємо книгу Клайва Льюїса, написану під бомбардуваннями Лондона, і розуміємо: війна та сама, тільки ворог став непомітнішим.