Притча: за свої мільйони я не зміг купити ані хвилини
За всі свої мільйони ви не зможете купити ані хвилини
Він вирішив, що нарешті візьме собі рік відпочинку від роботи і поживе в розкошах, які може собі дозволити. Та не встиг він прийняти це рішення, як до нього спустився ангел смерті.
Бувши професійним торговцем, він вирішив будь-яким способом умовити продати йому хоч трохи часу:
— Дай мені три дні життя, і можеш взяти третину мого статку. Ангел не погоджувався.
— Гаразд, тоді два ... ні ... три мільйони доларів! Дай мені всього один день, щоб я зміг насолодитися красою землі й провідати родину, яку через вічну зайнятість давно не бачив.
Та ангел був непохитний. Тоді чоловік почав благати дати йому хоча б мить, щоб написати синові прощальну записку. Це бажання було задоволено.
«Ціни свій час, – написав він. – За свої свої мільйони доларів я не зміг купити ані однієї хвилини.»
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові. І одна й та ж святість. Але тепер до мощей пускають лише по сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.