Ізоляція чи розкол: до чого призведе український демарш патр. Варфоломія

Поки Епіфаній (Думенко) і патріарх Варфоломій в гордій самоті

3 лютого в київському соборі святої Софії відбудеться «інтронізація» глави ПЦУ «митрополита» Епіфанія. Однак нікого, крім представників Фанару і українських політиків, на ній не буде. За півтора місяці, що пройшли з «об'єднавчого Собору», ні одна з Помісних Церков так і не визнала ні самого «Собору», ні створеної ним «Православної Церкви». Що ж це все значить?

«Спроби, що ведуть до розколу»

Офіційно ПЦУ ніхто не визнав. Але абсолютно однозначно про свою позицію щодо цієї нової релігійної структури заявили предстоятелі Сербської, Польської і Чеської Церков.

Деякі предстоятелі Православних Церков намагаються у сформованій ситуації вдатися до голосу розуму і просять патріарха Варфоломія вирішувати «українське питання» соборно, як це і прийнято в Православній Церкві.

Днями Патрірх Антіохійський і всього Сходу Іоан X заявив: «Ми закликали і продовжуємо закликати Вселенського патріарха та інших вищих духовних осіб до того, щоб вирішити існуючі проблеми, в тому числі проблеми, з якими стикається зараз наша братня Руська Православна Церква, шляхом діалогу, шляхом переговорів, шляхом звичайної розмови. <...> Ми продовжуємо вважати принцип консенсусу свого роду наріжним каменем всієї нашої діяльності та діяльності, яка спрямована на зближення всіх Помісних Церков. Ми не згодні з тим, що робляться спроби одностороннього рішення ряду церковних проблем за рахунок всього православного світу, спроби, які ведуть в результаті до розколу світу».

Є й ті, хто просто мовчать. Досі ми абсолютно нічого не чули від патріархів Румунії та Болгарії, майже нічого не сказав по «українському питанню» і Предстоятель Грузинської Церкви Ілія II.

«Ми не згодні з тим, що (Фанаром – Ред.) робляться спроби одностороннього рішення ряду церковних проблем за рахунок всього православного світу, спроби, які ведуть в результаті до розколу світу».

Патріарх Антіохійський і всього Сходу Іоан X

Можливо, саме у зв'язку з цим самим мовчанням у прихильників ПЦУ грунтується ілюзія, що рано чи пізно їх визнають, не пройде і 150 років. Ось що з цього приводу думає Філарет: «Томос Вселенського патріарха Варфоломія підтримують наразі багато Помесних Церков. Деякі Православні Церкви не підтримають. Але в майбутньому підтримають всі. Іншого шляху немає. Тому, як я і говорив, що рано чи пізно українську Церкву визнають. Ось і визнали. Тепер і говорю, що і в майбутньому всі Православні Церкви визнають українську Церкву. Чому? Тому що вона велика. Може, і століття пройдуть. Але прийдемо до цього».

Погодьтеся, чути в якості основного аргументу слова про те, що «ця Церква велика, а тому її визнають», досить дивно. Католицька Церква ще більше, і що? Взагалі ж, для церковного визнання потрібні зовсім інші аргументи – не з галузі математики, а з області канонічного права.

Більше, ніж просто ввічливість

З іншого боку, таке тривале мовчання щодо появи нової «Церкви» має не вселяти надію в українських розкольників, а служити їм дуже тривожним сигналом.

Ось як ще 6 січня прокоментував цю проблему голова синодального відділу Московського Патріархату із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ Володимир Легойда: «Багато хто говорить: а ось чому інші (Церкви – Ред.) не висловлюються? Але інші не висловлюються і на підтримку Константинополя. І це теж важливий факт. Тому що якби була підтримка, висловилися б. Наведу простий приклад: цього новоявленого предстоятеля так званої "української єдиної Церкви" Єпіфанія – адже його ніхто не привітав з глав Помісних Церков. А церковний протокол такого двотижневого мовчання не передбачає».

І адже дійсно не припускає.

Щоб не ходити за прикладами в «сиву давнину», звернемося до недавнього факту. 13 серпня 2014 року Священний Синод УПЦ обрав Предстоятелем Української Православної Церкви митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія. В той же день  Блаженнішого Онуфрія з обранням привітав Патріарх Кирил, а вже 15 серпня це зробили предстоятелі і представники всіх Помісних Православних Церков.

З точки зору церковної традиції так звані «привітання з обранням» – це не звичайні прояви ввічливості, а офіційні документи, що свідчать про канонічне визнання. І у випадку з Блаженнішим Онуфрієм з дня обрання до офіційного і канонічного визнання не пройшло і двох діб. Можливо, саме стільки часу знадобилося предстоятелям Помісних Церков, щоб написати відповідні листи.

Сама інтронізація Митрополита Онуфрія відбулася не через півтора місяці з дня обрання (як з Єпіфанієм), а вже 17 серпня. Чому так швидко? А тому, що все і так зрозуміло: обраний канонічний предстоятель Церкви, який визнаний главами всіх Православних Церков. Навіщо затягувати інтронізацію?

«Потрібно попрацювати з незгодними»

А ось з Епіфанієм все набагато складніше. Від дня виборів до дня його офіційної інавгурації пройде майже 45 днів. Не два-три дні, а 45. Чому так довго, зрозуміло і без пояснень: щоб у Фанару був час хоч якось змінити ситуацію і спробувати переконати інші Церкви в тому, що глава ПЦУ легальний.

Ще 4 січня патріарх Варфоломій направив предстоятелям Помісних Церков лист про те, що планує 6 січня вручити Україні Томос, а ім'я нового «Митрополита Київського і всієї України» хоче внести в Диптих наступним після імені предстоятеля Чеської Церкви. У своєму посланні він запевняв, що приймав рішення з цього питання, «прекрасно знаючи волю і виражене бажання України». Патріарх Варфоломій висловив сподівання, що його підтримають глави інших Церков: «Ви погодитеся з цими зусиллями <...> і визнаєте Українську Церкву автокефальною Церквою». На його думку, тільки таке рішення предстоятелів Помісних Церков буде справедливим.

11 січня представник Фанару архієпископ Памфілійський Даниїл запевняв, що для визнання ПЦУ потрібно місяць-півтора: «Константинополь працюватиме з ними (Церквами, які не хочуть визнавати ПЦУ, – Ред.), щоб пояснити, чому потрібно визнати Церкву України. Я не передбачаю тут великих проблем. Думаю, і з Сербською, і з Антіохійською церквами ми знайдемо взаєморозуміння, потрібно тільки трохи часу. У цих регіонах створені певні політичні умови, тому потрібен час, щоб з ними попрацювати».

«Ви погодитеся з цими зусиллями <...> і визнаєте Українську Церкву автокефальною Церквою».

Константинопольський патріарх Варфоломій

Але ніякої відчутної підтримки ніхто не надав. Навпаки, деякі ієрархи висловилися щодо ПЦУ вкрай негативно. Ось  слова Предстоятеля Польськой Православної Церкви митрополита Сави, які він написав у відповідь на лист Варфоломія: «Філарет Денисенко був позбавлений сану і зведений до мирського становища. Потім він "висвячував" своїх нових послідовників. Це люди без благодаті таїнства. Ми визнали це, Ваша святість, і всі Предстоятелі Помісних Православних Церков. Слід зазначити, що згідно з нашою давньою церковною традицією, заборону знімає той, хто її накладав. У будь-якому випадку, у Філарета і його послідовників ми не бачили каяття, покаяння, смирення, які зазвичай передують зняттю заборон! Цього не було. І в цьому полягає проблема. Тому їх не можна визнати справжніми пастирями, які можуть здійснювати таїнства. Так званому "митрополиту" Єпіфанію, а насправді світській людині, завдано шкоди».

Грузія – Фанару: Не треба тиснути!

Як можна здогадатися, Фанар використовував кошти не тільки церковної дипломатії, а й політичного впливу (див. вище слова архієпископа Памфілійського Даниїла про «певні політичні умови» для визнання ПЦУ, які склалися в деяких регіонах).

22 січня Патріархія Грузії заявила про недопустимість тиску на неї з боку політиків і неурядових організацій з метою визнання ПЦУ. Справа в тому, що ще 27 грудня 2018 року Синод Грузинської Православної Церкви вирішив відкласти розгляд питання про надання автокефалії ПЦУ. «Ситуація в Україні вкрай напружена, – зазначив Патріарх Ілля II. – Немає єдиної думки, одностайності. Руська Православна Церква перестала згадувати Вселенського патріарха, розірвала євхаристійне спілкування, тому що Вселенський патріархат почав процедуру присвоєння автокефалії Україні, що ще більше поглибило існуючу кризу, що викликає в нас печаль».

Наступне засідання Синоду Грузинської Церкви має відбутися навесні цього року, тому Фанар вирішив діяти на випередження і відправив свою делегацію обговорити з Патріархом Ілією Томос для України. Як відомо, ця зустріч хоча і відбулася, але ні до яких позитивних результатів для Константинопольської Патріархії не призвела – позиція Грузинської Церкви лишилась незмінною.

Саме тому після провалу дипломатичної місії Фанару глава делегації митрополит Галльський Еммануїл (Адамакіс) поспішив заявити, ніби вони прибули до Грузії не для того, щоб нав'язати свою думку з питання визнання ПЦУ. Провал завжди шукає собі виправдань.

Про що голосно мовчить Єрусалим

Звичайно, ніяк не змінилася позиція і відкритих супротивників автокефалії – Сербської і Антіохійської Церков. Більш того, попри безпрецедентний тиск фанаріотів, за минулий місяць точка зору на «українську проблему» деяких Церков виглядає ще більш гнітючою для Константинопольської патріархії, ніж до «об'єднавчого Собору».

У цьому ряду треба згадати в першу чергу Єрусалимський Патріархат. У цій Церкві практично всі керівні пости належать етнічним грекам. Здавалося, що саме Патріарх Феофіл буде чи не першим з тих, хто підтримає ПЦУ. Була інформація, що Патріарха змушували прийняти делегацію ПЦУ на свято Богоявлення Господнього, однак він відмовив.

Трохи пізніше Патріарх Феофіл досить неочікувано відмовився зустрічатися і з Президентом України Петром Порошенко, який заради цієї зустрічі спеціально прилетів в Єрусалим. Офіційна причина відмови – хвороба Патріарха. Проте вже на наступний день він прийняв у себе делегацію паломників від Украинської Православної Церкви.

Так, Єрусалим досі мовчить. Але мовчить так голосно, що його мовчання красномовніше багатьох слів. Інакше як можна пояснити  нагородження головного світського ворога українських автокефалістів нардепа Вадима Новинського «золотим хрестом»?

На Святій Горі проти

Звичайно, православні християни України чекають не тільки мовчазного протесту проти дій Фанару по відношенню до УПЦ, а й прямого засудження всієї цієї абсурдної ситуації. І звичайно ж, чекають не тільки від Помісних Церков, але і від всесвітньо відомих духовних центрів Православ'я, серед яких перше місце займає Свята Гора Афон.

Афон знаходиться в прямому канонічному підпорядкуванні Константинопольському патріархату. У кожному монастирі і на кожному богослужінні там підносять ім'я патріарха Варфоломія. Тому, очікувати жорсткого опору «українській ініціативі» Фанару не доводилося. І афоніти аж до останнього часу мовчали.

Так, з різних джерел надходила інформація, що, нібито, делегація ПЦУ готується відвідати Святу Гору і вже навіть отримала благословення патріарха Варфоломія на здійснення богослужінь. Але цю провокацію досі не реалізували. Чому провокацію? Тому що афонські монастирі, незважаючи на пряму залежність від Варфоломія, не висловилися на підтримку ПЦУ.

«У Філарета і його послідовників ми не бачили каяття, покаяння, смирення, які зазвичай передують зняттю заборон! <...> Тому їх не можна визнати справжніми пастирями, які можуть здійснювати таїнства».

Предстоятель Польської Православної Церкви митрополит Сава

Грецьке видання «Ромфея» повідомило, що 28 січня 2019 року Священний Кінот Святої Гори Афон на позачерговій сесії прийняв рішення відмовити Константинопольському патріарху Варфоломею, який просив направити делегацію для участі в інтронізації «нового українського предстоятеля» Єпіфанія (Думенко). За даними «Ромфеї», з 20 монастирів лише 7 проголосували за те, щоб взяти участь в інтронізації.

Деякі скептики кажуть, що і 7 монастирів – це багато. Так, багато, якщо не враховувати, що 13 з тих, хто висловився проти, поминають в якості предстоятеля патріарха Варфоломія... тобто більше половини монахів Святої Гори виступили в підтримку Предстоятеля Української Православної Церкви, а не свого предстоятеля і створеної ним ПЦУ. Ось це дійсно багато.

Більш того, трохи пізніше директор Міжнародного інституту афонської спадщини в Україні Сергій Шумило сказав, що афонські монастирі Філофей і Каракал закриють свої ворота, якщо на Святу Гору Афон приїде глава ПЦУ. Він же повідомив, що афонські ченці стурбовані наданням Томосу розкольникам і що тільки 5 з 20 антипросопів (представників) монастирів підтримали ініціативу патріарха Варфоломія відправити від Афона делегацію спостерігачів на інтронізацію Думенко.

Чи зупиниться патріарх Варфоломій?

Отже, позиція Помісних Православних Церков щодо новоствореної фанатської структури, яку в Україні називають ПЦУ, а в Томосі – СЦУ, залишається до сьогоднішнього дня цілком послідовною і передбачуваною.

Так, відкритою і незрозумілою залишається позиція Румунської Православної Церкви, на яку Фанар зараз розраховує найбільше. До кінця не ясно, що думає Патріарх Олександрійський. Є питання і до інших предстоятелів. Але факт, що відкрито ПЦУ досі ніхто не визнав, говорить сам за себе. А тих, хто відкрито виступив проти, вже досить багато. Чи це не привід для Фанару задуматися – а що далі?

Особливо гострим це питання має звучати в світлі того, що в даний момент багато предстоятелів (Антіохійський Патріарх Іоан, Сербський Іриней, Чеський Ростислав, Американський Тихон і ін.), а також представники  майже всіх Помісних Церков прибули до Москви на святкування десятої річниці з дня інтронізації Святішого Патріарха Кирила.

Зрештою, картина вимальовується більш-менш чітко: якщо Фанар не зупиниться, то нас, як мінімум, чекає ізоляція Константинопольського патріархату, яка рано чи пізно призведе до втрати українського Томосу. А як максимум – всеправославний розкол. Все тепер залежить від Господа Бога і особистих амбіцій патріарха Варфоломія. Чи зможе останній зупинитися – ось головне питання, відповідь на яке ми дізнаємося найближчим часом.

Читайте також