Притча: про ченця, який бажав позбутися гніву
Фото: hiero.ru
Одного разу він вирішив: піду звідси у відокремлене місце, бачити там нікого не буду, а тому і гніватися буде ні на кого – так позбудуся цієї пристрасті. Вирішивши так, він пішов з обителі і самотньо поселився в печері.
Якось відправився він за водою. Зачерпнувши посудиною воду, монах поставив її на землю – і посудина негайно перекинулася і впала. Піднявши її, він зачерпнув води вдруге – посудина знову перекинулася. Потім, наповнена водою, і в третій раз перекинулася. Чернець розсердився, схопив її і розбив.
Схаменувшись, він зрозумів, що це біс насміхається над ним, і сказав собі: ось я пішов і в печеру, і все-таки не позбувся гніву, і знову переможений дияволом.
– Піду назад в монастир, бо всюди необхідні подвиг, терпіння і Божа допомога!
І, вставши, пішов в колишнє місце подвигів.
.
Читайте також
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.
Священне визнання в коханні: Що прославляється в «Пісні пісень»
У цій біблійній книзі жодного разу не згадується ім'я Бога. Натомість там – поцілунки, обійми, описи оголеного тіла. Рабини сперечалися, чи не викинути її з Писання. А ченці читали її як молитву.
Екзарх-мученик: Як Нікіфора (Парасхеса) вбили за сміливість
Варшава, 1597 рік. Грека судять за шпигунство. Доказів немає, але його все одно посадять. Він виграв церковний суд і цим підписав собі вирок.
Святе «сміття»: Літургійна Чаша з консервної банки
Іржава банка з-під рибних консервів у музеї. Для світу – сміття. Для Церкви – святиня, дорожча за золото.