Притча: про ченця, який бажав позбутися гніву
Фото: hiero.ru
Одного разу він вирішив: піду звідси у відокремлене місце, бачити там нікого не буду, а тому і гніватися буде ні на кого – так позбудуся цієї пристрасті. Вирішивши так, він пішов з обителі і самотньо поселився в печері.
Якось відправився він за водою. Зачерпнувши посудиною воду, монах поставив її на землю – і посудина негайно перекинулася і впала. Піднявши її, він зачерпнув води вдруге – посудина знову перекинулася. Потім, наповнена водою, і в третій раз перекинулася. Чернець розсердився, схопив її і розбив.
Схаменувшись, він зрозумів, що це біс насміхається над ним, і сказав собі: ось я пішов і в печеру, і все-таки не позбувся гніву, і знову переможений дияволом.
– Піду назад в монастир, бо всюди необхідні подвиг, терпіння і Божа допомога!
І, вставши, пішов в колишнє місце подвигів.
.
Читайте також
Шестерні вічності, або навіщо бенедиктинці вигадали годинник
Ченці винайшли механічний годинник зовсім не заради дедлайнів. Вони створили ритм, щоб відвоювати час і освятити його безперервною молитвою.
Важкий якір вірності
Маленька каблучка на безіменному пальці пройшла шлях від фінансового чека до ікони вічності. Ми вдивляємося в її приховані та забуті смисли.
Євхаристія в римських нетрях
У 250 році Рим завдав удару по християнству тотальною бюрократією. У тісних багатоповерхівках Церква вибудовувала таємну мережу виживання.
Бронзовий лев проти королівського меча
Середньовіччя прийнято вважати епохою абсолютного безправ'я, де монарх страчував помахом руки. Але Церква накреслила межу, перед якою державна машина пасувала.
Притулок під склепіннями: як нас лікує храмова напівтемрява
Ми тікаємо від випалюючого світла ламп і екранів. Давня церковна архітектура пропонує укриття – рятівну терапію напівтемряви.
Риза з дорожнього плаща
Фелонь священника колись гріла плечі римського мандрівника в дощ. Зараз духовенство носить на собі одяг стародавніх імперій, але з новими смислами.