Притча: про ченця, який бажав позбутися гніву
Фото: hiero.ru
Одного разу він вирішив: піду звідси у відокремлене місце, бачити там нікого не буду, а тому і гніватися буде ні на кого – так позбудуся цієї пристрасті. Вирішивши так, він пішов з обителі і самотньо поселився в печері.
Якось відправився він за водою. Зачерпнувши посудиною воду, монах поставив її на землю – і посудина негайно перекинулася і впала. Піднявши її, він зачерпнув води вдруге – посудина знову перекинулася. Потім, наповнена водою, і в третій раз перекинулася. Чернець розсердився, схопив її і розбив.
Схаменувшись, він зрозумів, що це біс насміхається над ним, і сказав собі: ось я пішов і в печеру, і все-таки не позбувся гніву, і знову переможений дияволом.
– Піду назад в монастир, бо всюди необхідні подвиг, терпіння і Божа допомога!
І, вставши, пішов в колишнє місце подвигів.
.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.