Притча: про те, як біс ченця спокушав. Що потрібно робити після падіння

Фото: radiologos.ru

А впасти в цей гріх ченцеві – все одно, що знищити всі свої попередні труди. Біс прийшов до занепалого і сказав йому, що він тепер відпав від Бога і став рабом гріха і диявола.

– Ти тепер мій, – говорив біс.

– Нічого подібного, я – раб Божий.

– Та як же ти можеш бути Божим, коли впав у мерзенний гріх? Ти жахливий грішник.

– Ну що ж, що грішник? Я – Божий, а тебе знати не хочу.

– Та ти ж упав?

– А тобі яке діло?

– Куди ж ти підеш? – розгублено запитував демон.

– У монастир, звичайно.

– Хіба місце тобі в монастирі після такої жахливої справи? Твоє місце тепер в миру. Так до кого ж ти йдеш?

– До духівника на сповідь.

Що ж сказав цьому ченцеві духівник?

– Всі свої колишні труди, брат, знищив ти своїм падінням. Встань і почни спочатку.

А вночі ігумену того монастиря з'явився Господь Ісус Христос. Він тримав за руку ченця.

– Чи впізнаєш ти, хто це? – запитав Господь ігумена.

– Впізнаю, Господи, це монах з мого стада, але тільки занепалий.

– Знай же й те, що цей монах, не піддавшись наклепам бісівським, який схиляв його до зневіри і відчаю, в самому падінні своєму осоромив біса, і Я виправдав його.

Читайте також