Притча: абсолютна віра
Селяни молилися кожен день, але Бог не посилав дощу. Фото: agroreview.com
Стояло посушливе літо, і селяни, жителі невеликого селища, були стурбовані тим, що буде з їх урожаєм. Одного недільного день після літургії вони звернулися до свого священика за порадою.
– Отче, ми повинні щось робити, або ми втратимо врожай!
– Все, що від вас вимагається, – це молитися з абсолютною вірою. Молитва без віри – це не молитва. Вона повинна виходити з серця, – відповів священик.
Наступного тижня селяни збиралися двічі на день і молилися, щоб Бог послав їм дощ. У неділю вони прийшли до священика.
– Нічого не виходить, батюшка! Ми кожен день збираємося разом і молимося, а дощу все немає і немає.
– Ви дійсно молитеся з вірою? – запитав їх священик.
Вони почали запевняти його, що це так. Але священик заперечив:
– Я знаю, ви молитеся без віри, тому що жоден з вас, йдучи сюди, не прихопив з собою парасольку!
Читайте також
Безсмертний госпіталь на київських кручах
У Києві майже тисячу років існувала перша у своєму роді безкоштовна лікарня на Русі. Документи, що збереглися, свідчать про те, як у монастирській лікувальній практиці поєднувалися молитва і лікарське мистецтво.
Битва за владу під знаменом Неба
Восени 312 року Римська імперія пережила жорстоку міжусобну війну. Історичний аналіз руйнує стереотип про зіткнення праведника з тираном заради земного торжества віри.
Що зважує голландка перед Христом?
Голландська дама зачинилася в темній кімнаті з невидимим скарбом. За її спиною висить полотно Страшного Суду, що перетворює буденний день на предстояння перед Богом.
Львівський детектив XVI століття
Львівські ремісники скинулися на викуп друкарського верстата, вступили у війну з власним єпископом і створили найкращу школу Східної Європи.
Таємниця забутих катакомбних символів
Хрест у перші віки християнства сприймався не як атрибут земної влади. Парадоксальна перемога над смертю через добровільне смирення і страждання.
За чашку кави в Стамбулі страчували, а в Римі благословляли
У 1654 році патріарх подарував українському гетьману предмет півстолітньої суперечки, який у Туреччині коштував людям життя, а на Афоні став засобом для молитви.