Притча: про оманливу милість завойовника
Фото: goodfon.ru
Але не послухав цар християнської держави вельможу свого. Виступив він проти іновірного завойовника і загинув в кровопролитній битві з ворогом.
Вельможа мовчазно засудив царя за нерозсудливість, виявив покірність магометанському повелителю і був ним залишений при владі. Так впевнився він у власній мудрості і в милості агарянскій.
Але незабаром зажадав завойовник у вельможі дочку для свого гарему. Гірко задумався вельможа, але змушений був віддати дочку свою на поталу. Коли ж король невірних наказав віддати у свій гарем і улюбленого сина вельможі, в розпачі нарікав вельможа і був разом з сім'єю своєю підданий ганебній страті.
Перед смертю прокляв себе вельможа за те, що не воював він з мечем в руці і не загинув зі славою поруч з царем своїм, і розкаявся вельможа у своїй шаленій вірі в милосердя ворога. Зрозумів він, що милість хижака виявляє себе лише в тому, щоб не різати всіх овець разом, а тільки по черзі.
Читайте також
До святих – за попереднім записом
У печерах Лаври завжди одна температура – і при монголах, і при Хрущові і одна й та ж святість. Але тепер до мощей безкоштовно пускають лише сорок людей на день і за записом.
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.