Притча: про оманливу милість завойовника

Фото: goodfon.ru

Але не послухав цар християнської держави вельможу свого. Виступив він проти іновірного завойовника і загинув в кровопролитній битві з ворогом.

Вельможа мовчазно засудив царя за нерозсудливість, виявив покірність магометанському повелителю і був ним залишений при владі. Так впевнився він у власній мудрості і в милості агарянскій.

Але незабаром зажадав завойовник у вельможі дочку для свого гарему. Гірко задумався вельможа, але змушений був віддати дочку свою на поталу. Коли ж король невірних наказав віддати у свій гарем і улюбленого сина вельможі, в розпачі нарікав вельможа і був разом з сім'єю своєю підданий ганебній страті.

Перед смертю прокляв себе вельможа за те, що не воював він з мечем в руці і не загинув зі славою поруч з царем своїм, і розкаявся вельможа у своїй шаленій вірі в милосердя ворога. Зрозумів він, що милість хижака виявляє себе лише в тому, щоб не різати всіх овець разом, а тільки по черзі.

Читайте також

Світло Воскресіння на дні гинучого світу

Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.

Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті

Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.

Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?

Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.

Місяць закону і сонце благодаті

Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.

Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви

У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.

Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці

Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.