Чому згрішив Адам?

«Створення Адама», фреска в Сикстинській капелі роботи Мікеланджело. Фото: wikipedia.org

Дмитро Пак

Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:

– У Біблії розповідається про те, що змій, якого диявол обрав знаряддям для спокуси прабатьків, став схиляти прабатьків порушити заповідь, дану Богом: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Бут. 3, 1). Єва підтвердила, що їм Бог заборонив їсти ці плоди і попередив: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти» (Бут. 3, 3).

У відповідь на це диявол говорить брехню, яка досягла мети, тому що порушила в душі Єви гордість: «Умерти не вмрете! <...> дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Бут. 3, 4-5).

Повіривши спокуснику і спокусившись привабливим виглядом забороненого дерева, Єва скуштувала плід і дала чоловікові. І він їв.

Вина Адама було важче, тому що він безпосередньо отримав від Бога цю заповідь ще до створення Єви. Він побільшив провину тим, що намагався виправдатися й покласти провину на Єву: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв» (Бут. 3, 12).

Святі отці кажуть, що гріхопадіння відбулося через заздрість диявола. Однак Творець дав людині вільну волю. Тому головна вина лягає на наших прабатьків.

При створенні людина була чистою і невинною. Завдяки такому моральному розподілу вона перебувала у безпосередньому спілкуванні з Богом. В силу первісної гармонії у відносинах прабатьків зі своїм Творцем була відсутня необхідність релігії. Однак, переступивши випробувальну заповідь, людина порушила перший завіт, встановлений Богом у раю.

Злочин прабатьків мав глибокий вплив на людську природу, яка визначила все подальше життя людства, тому що створена Богом людина побажала свідомо й вільно замість волі Божої встановити свою волю в якості головного життєвого начала. Спроба тваринної природи утвердитися у власній автономії грубо спотворила Божественний творчий план і призвела до нехтування встановленим Богом порядку. Невідворотним логічним наслідком цього стало відпадання від джерела життя.

Буття поза Богом для людського духу є смерть у прямому й точному значенні цього слова. Святитель Григорій Ниський пише, що той, хто перебуває поза Богом, неминуче перебуває поза світлом, поза життям, поза нетлінням, бо все це зосереджено тільки в Бозі. Віддаляючись від Творця, людина стає надбанням темряви, тління й смерті. На думку того ж святого, нікому неможливо існувати, не перебуваючи в Сущому.

Отже, піддавшись спокусі переповненого заздрістю диявола, людина побажала утвердитися в своїй природі. Цей момент в історії людства є потаємним, і знаємо ми про гріхопадіння те, що відкрито в Святому Письмі.

Читайте також