Притча: про довіру святим
Фото: gazeta.a42.ru
Коли я жив з бабусею і мамою, у нас в квартирі завелися миші. Вони полками бігали, і ми не знали, як від них звільнитися. Мишоловки ми не хотіли ставити, тому що нам було шкода мишей.
Я згадав, що у требнику є напучування одного зі святих диким звірам. Там починається зі левів, тигрів і закінчується клопами. І я вирішив спробувати. Сів на ліжко перед каміном, надів епітрахіль, взяв книгу і сказав цьому святому:
– Я анітрохи не вірю, що з цього щось вийде, але раз ти це написав, ти, значить, вірив. Я твої слова скажу, може, миша повірить, а ти молися про те, щоб це вийшло.
Я сів. Вийшла миша. Я її перехрестив:
– Сиди і слухай! – і прочитав молитву.
Коли я скінчив, перехрестив її знову:
– Тепер іди і скажи іншим.
І після цього жодної миші у нас не було!
Читайте також
Речовий доказ №2: про що свідчить шматок льону з Ов'єдо
Плат 84 на 53 сантиметри з хаотичними, несиметричними плямами. Жоден експерт, який взявся за цей шматок льону, не зміг пояснити їх інакше, ніж підлинністю Євангелія.
Притвор: книга покаяння, яку ми розучилися читати
Ми проходимо через нього не зупиняючись. А він був побудований саме для того, щоб ми зупинилися і замислилися про головне.
Справа про вбивство митрополита Володимира: протокол одного пограбування
25 січня 1918 року. Києво-Печерська лавра. Час – близько 19:00.
Благословенна скеля, яку не взяли штурмом
На Тернопільщині є вапняковий пагорб, з якого в ясну погоду проглядається горизонт на тридцять кілометрів. На ньому стоїть монастир, який ніколи не закривався.
Пастернак про Гефсиманію: Бог, страждання Якого ми проспали
Фінальний вірш роману «Доктор Живаго» – це не поезія про Христа. Це поезія про нас, які спали, поки Він приймав рішення.
Пустеля, в якій зникла Марія Єгипетська
У Заіорданні немає ні води, ні тіні. Саме туди пішла колишня блудниця на сорок сім років.