Притча: про те, як знайти справжні скарби
Фото: gemlovers.ru
Ніколи вона не подавала милостині і нікому не допомагала. Не слухала навіть святих отців, які переконували її, що коли вона прийняла на себе чернечу обітницю, то краще їй відмовитися і від тяжкості багатства. І ось вирішив вилікувати її від цієї недуги пресвітер Макарій, наглядач богадільні для калік. Прийшов до неї і каже:
– Попалися мені дорогі камені – смарагди та яхонти. Крадені вони або куплені, не можу сказати, тільки ці камені безцінні, ти їх можеш використати на прикраси. Господар дає за них п'ятсот червінців.
Жінка відразу ж захопилася придбати коштовності. Коли ж старець запропонував їй:
– Дійди до мого будинку, поглянь на ці камені, – не захотіла піти, передавши лише гроші для покупки.
Минув час, і дівчина соромилася нагадати пресвітеру про коштовності, тому що старець користувався в Олександрії великою повагою. Нарешті, зустрівши його в церкві, не витримала:
– Де ж камені?
Той ні слова ні кажучи повів її в свою богадільню для калік.
– Що завгодно спершу тобі бачити – яхонти або смарагди? – запитав він її.
– Що хочеш, – відповіла та.
А в богадільні було два відділення – на першому поверсі жили чоловіки, на другому жінки. Макарій повів її наверх і, вказуючи на калік, сліпих жінок, сказав:
– Ось це яхонти. Потім звів вниз:
– А це смарагди! І я вважаю, що дорожче ніде не знайти! Якщо вони не подобаються тобі, візьми свої гроші назад, або ж я витрачу на їжу для них.
Присоромлена дівчина з того часу почала жертвувати нужденним.
Читайте також
Срібні підсвічники: як милосердя стає ціною спасіння душі
Ми часто сприймаємо прощення як легкий жест. Але сцена з роману Віктора Гюго відкриває іншу правду: за свободу іншого завжди доводиться платити своїм сріблом.
Братства: мережева структура проти імперії
У 1596 році православ'я в Україні оголосили «мертвим». Але поки еліти йшли до костелів, прості міщани створили структуру, яка переграла імперію та єзуїтів.
Анатомія сорому: чому фреска Мазаччо передає біль
Перед нами образ, який розділив історію на «до» і «після». Фреска Мазаччо – це не просто мистецтво, це дзеркало нашої катастрофи.
Дерев'яний дзвін: чому стук била сьогодні звучить гучніше бронзи
Той, хто звик до мідного пафосу, навряд чи зрозуміє цей сухий стук. Але саме він скликав людей до Ковчега. Історія била – виклик сучасній епосі.
Гнів і тиша: який погляд зустріне нас наприкінці часів?
Ми стоїмо перед двома безоднями: лютим вихором Мікеланджело і лагідним поглядом преподобного Андрія. Два лики Христа – дві правди, які ми шукаємо у вогні випробувань
Як жменя пшениці перемогла імператора: Їстівний маніфест проти смерті
Перед нами страва з коливом – варена пшениця з медом. Проста каша? Ні. Це документ опору, написаний зерном замість чорнила.