Притча: про те, як треба творити добрі справи. Приклад Оптинського старця
Оптина пустинь. Фото: belinkaluga.ru
Отець Мойсей побачив її в розчинені двері і, за звичаєм, вийшов до неї у передпокій з питанням:
– Що тобі треба?
– Батюшка! Будьте ласкаві, візьміть це, у мене вдома діти голодні, їсти нам нічого.
– А що ця подушка коштує?
– Півтора рубля.
– Це дорого, візьми рубль, – з цими словами отець Мойсей пішов у спальню, узяв п'ятирублеву купюру і віддав її старій під виглядом рубля, примовляючи: «Дорого, дорого».
Жінка вклонилася і вийшла. Отець архімандрит пішов до своїх гостей, але ледве встиг повернутися, як стара, розглянувши в сінях асигнацію, знову відчинила двері зі словами:
– Батюшка, мабуть ви помилилися.
- Так іди, іди, я сказав, що більше не коштує.
Стара пішла, а гості чули тільки розмову про один рубль сріблом. Багато разів прикривав він так свої благодіяння.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.