Притча: про почуття міри і підступність марнославства
Фото: pravmir.ru
Матушка спочатку тихо нарікала – у неї раз вечеря пропала, другий – дітей закинув... Але одного разу твердо сказала чоловікові:
– Якщо ти не зміниш життя, то я піду до батьків.
Задумався батюшка, кому надати перевагу: храм або дружина?
Коли про цю історію дізнався старець Анатолій Оптинський, він вигукнув: «Ах, біда яка!»
– Дружина для батюшки і є Церква, – сказав старець, – про це і апостол говорив. Храм будувати велика справа, але і мир сімейний зберігати – святе. Нехай цей батюшка послухає матінку, а інакше погано буде, погано.
Потім, подумавши, додав:
– Добре, добре храм будувати, але ж і тут таємно домішується марнославство. Хочеться швидше справу закінчити, людям сподобатися.
Коли ці слова передали священикові-будівельнику, той розкаявся, і мир сімейний був відновлений.
Читайте також
«Пікасо́»: гріхопадіння і покаяння
Уривки з книги Андрія Власова «Пікасо́. Частина перша: Раб». Епізод 26. Попередню частину твору можна прочитати тут .
Ключі від Канева: як преподобномученик Макарій не відступив перед ордою
Вересень 1678 року пам'ятає дим над Дніпром і сотні людей у соборі. Історія преподобномученика Макарія Овруцького про пастиря, який не покинув своїх овець заради порятунку життя.
Пісна весна чи засушливе пекло: чому нас вчить дуель Зосими і Ферапонта
Чому сухарі отця Ферапонта пахнуть гордістю, а вишневе варення старця Зосими – любов'ю. Читаємо Достоєвського в середині посту.
Броня невидимок: чому велика схима – це найвища свобода
Чорний аналав з черепом – не знак жалоби, а спорядження тих, хто покинув земну суєту. Як звичайна тканина стає щитом від будь-яких земних тривог і страхів.
Людина, яка писала розумом: Феофан Грек та його білі блискавки
Епіфаній Премудрий спостерігав за ним годинами – і так і не зрозумів, як він працює. Феофан розписував стіни, не дивлячись на зразки, і водночас вів бесіду про природу Бога.
Практика причастя мирян: як змінювалася за 2000 років
За два тисячоліття історії Церкви змінювалася не тільки частота прийняття Тайн, але й саме внутрішнє ставлення до нього. Про те, як Євхаристія пройшла шлях від «щоденного хліба» до рідкісної нагороди і назад.